2. Мрії і реальність.

В їх сім’ї мама була головною.

Тобто , сурову частину виховання двох синів взяла на себе саме вона.

Батько ж був мʼякшим , іноді , аж занадто.

Коли мати сварила синів і обмежувала певною мірою в чомусь , то батько давав слабину і відміняв покарання. Коли мама , щось забороняла , то тато « по секретику» від дружини жалів дітей і дозволяв їм ті солодощі , компʼютерні ігри і тому подібне.

Особливо заохочував фантазувати , мріяти , ставити перед собою задачі , щоб досягти своїх мрій і планувати своє найкраще майбутнє.
 

Старший брат Єгора - Женя , з ранніх літ дотримувався режиму і чіткого порядку у всьому , був великим тактиком і стратегом , навіть , в дитячих іграх . Батько порадив  йому подумати щодо вступу після  девʼятого класу в Суворівське училище . Тетяна Михайлівна була проти , але чоловік її незбагненним чином вмовив.  І їх старший син - Соколов Євген Сергійович , пройшов шлях від поліціянта до спецпризначенця . Нині - молодий і перспективний працівник Головного Управління Розвідки Міністерства Оборони України.

Молодшому брату так не повезло.

І в художнє училище його ніхто не відпустив. Як батько не вмовляв , мати була непохитною.

Домовилися на тому , що Єгор закінчить вищий навчальний заклад за спеціальністю , яку пропонують батьки і , якщо його думки і бажання стати художником за роки навчання на факультеті «Управління і перевезення на автомобільному транспорті» не зміниться , то тоді йому дозволять закінчити « художку».

Мати  сподівалася , що ця дурня вивітриться з голови хлопця за час навчання. Єгор же просто долав перешкоду до мрії , довжиною в чотири роки.

Весь вільний час відточував навички і вміння , відвідував майстер-класи , авторські курси і виставки.

Згодом зрозумів , що бачить себе тільки тату-майстром. І зосередив свої зусилля в цьому напрямку.

Але ж диплом , все таки , отримав .

З ним і збирався в гості до своєї родини.

Так би мовити , обміняти здобуте на бажане.