Глава 3. Перший конфлікт

Наступного ранку Олена прийшла на роботу раніше, ніж зазвичай.
У цеху ще було напівтемно. Лише кілька працівників уже готувалися до зміни.
Вона любила ці хвилини тиші. Поки не почався шум обладнання, не посипалися питання і не довелося бігти між замовленнями.
Олена саме розкладала матеріали для роботи, коли почула знайомий голос.
— Доброго ранку.
Вона підняла очі.
Максим.
— Доброго, — коротко відповіла вона.
— Як справи з тією партією?
— Закінчимо сьогодні.
— Добре.
Здавалося б, звичайна розмова.
Але чомусь присутність нового керівника змушувала її напружуватися.
Можливо, тому що він занадто уважно все помічав.
Або тому, що вперше за довгий час хтось дивився на неї не як на просто працівницю.
До обіду все йшло нормально.
А потім почалися проблеми.
На склад привезли нову тканину для оббивки.
Олена лише торкнулася рулону й одразу зрозуміла:
— Це не той колір.
Комірник розвів руками.
— Таку привезли.
— Але в замовленні інший відтінок.
Через пів години біля складу вже стояли Максим і кілька працівників.
— У чому проблема? — запитав він.
Олена показала на рулон.
— Ось проблема.
— Виглядає нормально.
— Для вас, можливо. А клієнт замовляв інший колір.
Максим уважно подивився на документи.
— Постачальник стверджує, що все відповідає замовленню.
— Постачальник може стверджувати що завгодно.
— Олено, ми не можемо зупиняти виробництво через відтінок.
Вона схрестила руки на грудях.
— А потім будемо переробляти все замовлення?
— Треба шукати рішення.
— Рішення просте: повернути тканину.
Кілька працівників мовчки спостерігали за суперечкою.
Олена відчувала, як усередині закипає знайоме роздратування.
Знову начальство думає про цифри, а не про якість.
— Ви навіть не хочете вислухати людей, які тут працюють, — різко сказала вона.
Запала тиша.
Ірина зблідла.
Хтось відвернувся.
Але Максим несподівано не підвищив голос.
Він просто подивився на Олену кілька секунд.
— Добре.
— Що добре?
— Перевіримо все ще раз.
Олена розгубилася.
Вона вже готувалася до сварки.
Але її не сталося.
Через годину виявилося, що постачальник справді помилився.
Тканина була не тієї партії.
Замовлення довелося повернути.
Після роботи Олена складала інструменти, коли почула за спиною кроки.
— Ви мали рацію.
Вона обернулася.
Максим стояв поруч.
— Не часто начальники це визнають, — сказала вона.
На його обличчі з'явилася ледь помітна усмішка.
— Не часто працівники настільки впевнені у своїй правоті.
Вперше за весь час Олена усміхнулася у відповідь.
Лише на мить.
Але цього вистачило, щоб Максим зрозумів: за суворим характером ховається зовсім інша жінка.
І вперше йому захотілося дізнатися про неї більше.