Норовлива вечеря

    Степан Порфирович був дуже здивований. Тобто як, товар бракований? Як, взагалі кролі можуть бути бракованими? Два місяці він постачав живих молоденьких кроликів, в нотаріальну контору «Кожарін і Ко». А тут, з’ясовується що останню партію забракував Боря. Що там ще за Боря у них такий? І чим остання партія відрізняється від попередніх? Було дуже прикро втрачати такого клієнта. Степан Порфирович навіть капремонт двигуна своєї старої Газелі зробив, щоб возити вуханів в місто за 30 кілометрів. Бо дуже, вже гарно платили, майже півтори ціни давали не торгуючись. І тут, раптом Боря забраковав…

    Кожарін Інвар Станіславович засновник і керуючий партнер нотаріальної контори був дуже здивований. Ще вчора талісман та візитівка його компанії – двометровий удав Боря, був спокійний і репався від здорових соків. Сьогодні ж метався по своєму тераріуму на всю стіну і жалібно шипів. Серед забезпечених клієнтів вважалось що угоди, укладені поруч з вайлуватим Борею завжди успішні і прибуткові. А чутки про те, що з удавом проблема відштовхнуть багатьох. Люди з грошима – люди забобонні. А тут ще й ветеринар, щось невтяте бурмоче. Треба б знайти Айболита, що спеціалізується на плазунах, але де?

     Ілля Каминер лікар-ветеринар був дуже здивований. Мало того, що запросили оглянути удава, так ще й невдоволення мали нахабство висловити. Він, звісно, клятви Гіппократа не давав, але ж і відмовляти в допомозі хворому тільки через відсутність вовни та лап, не має права. Тим більш, нотаріуси люди забезпечені. Оглянув, наскільки це дозволяло товсте скло акваріума. Помітних ушкоджень нема. Екскременти теж в задовільному стані. Схоже, що скотинка отримала нервовий стрес. А це вже питання до психологічного клімату всередині контори. Тут ні багаторічний стаж, ні червоний диплом ветеринара не допоможуть. Треба б охоронця, Льоху поспитати, що вчора трапилось у них. А він – скромний лікар, тут ні до чого, як не крути.

     Охоронник Льоха хвилювався. З того часу як, Інвар Станіславович завів цього питона, будь він тричі неладний, у охорони добавилось клопоту. Клопіт невеликий, та неприємний. Ну не любить Льоха брати в руки живих миш, жаб. Коли підвозили кроликів, то нічого. Вони м’якенькі і перелякані. Взяв за вуха і в акваріум. Боря дивиться на кролика, а той ціпеніє. Коли удав починав проштовхувати пухнастого по безкінечному стравоходу Льоха відвертався – противно. Але вчорашній чистий ніндзя вухастий. По стінам акваріуму бігає, на змія кидається, кігтями махає, зубами клацає. Боря з переляку забився в куток, і одним оком з-під хвосту виглядає. Довелось відпустити кролика. Трохи подумавши, Льоха вирішив нікому нічого не казати, а то хто що там в начальства в голові. Ще чого доброго, його Льоху, крайнім зроблять, що пригостив ковточком пива вуханя. Їм же не поясниш, що на одинці п’ють лиш безнадійні алкаші.