Вимушений крок

Пройшов тиждень, Надя с Сергієм ні разу не зустрілись за цей період часу. Дівчина не хотіла заважати йому, адже усвідомлювала як йому зараз важко. У нього в житті був важкий, проблемний період. Проте поки вона вирішила не набридати чоловікові, Антоніна навпаки намагалась постійно бути разом з Сергієм. Тим паче, що зараз йому була потрібна підтримка і ця дівчина просто користувалась ситуацією, що склалась . Їх зустрічі стали дуже частими і це не допомагало чоловікові, скоріше навпаки, це його непокоїло. Діана і зовсім не злюбила сторонню для неї жінку. Вони обидва боялись. Боялись нових потрясінь.  Тим паче що від пережитого минулого вони ще навіть не відійшли. Так,Тоня познайомилась з Діаною і намагалася подружитись з нею. Адже знала, що найкоротший шлях до серця Сергія лежить через серце його дочки. Але в Тоні нічого не виходило, дівчинка не підпускала її до себе, коли та приходила навіть не здоровалась і піднімалась до себе. Сьогодні Тоня прийшла в дім Сергія з самого ранку і перш за все зайшла в кімнату Діани і через годину вони вийшли разом, хоча дівчинка  все ще була холодною з жінкою і побачивши батька на сходах підбігла до нього і вони обійнялись 

-Що сталось доню? - глянув на дочку чоловік 

-Мені нудно - трохи опустивши погляд мовила дівчинка 

-Ммм, ми можемо сходити в луна парк сьогодні.

-Ураа! Луна парк! - зраділа дівчинка 

-А мені можна з вами? - мовила Тоня посміхнувшись і підійшла до них

-Не можна! - мовила дівчинка

-Ми погуляємо з донькою вдвох. Вибач -додав Сергій і вони спустились на сніданок. 

-От..  Нічого ви ще приймете мене - мовила дівчина і спустилась до них , пані Світлана вийшла з кухні і мовила до Антоніни

-А ну, віднеси хліб на стіл. І як прийшла з позорання то допоможи чим небудь. Не тиняйся без діла. - жінка зайшла на кухню і мовила сама до себе -Ти в мене сама втечеш мисливиця

Тоня поклала хліб на стіл думаючи про те що проста служинця забагато собі дозволяє і як вона відіграється на жінці коли стане хозяйкою дому. Вона сіла стіл і мовила 

-Твоя служниця - тільки почала вона 

-Вона не служниця, вона член родини. Мені як мати, Діані як бабуся, май це на увазі в наступний раз перш ніж будеш говорити про пані Світлану добирай детально слова. - розсерджено мовив чоловік не давши їй договорити і вставши з-за столу пішов до себе. Слідом за батьком встала і Діана глянувши на незванну гостю мовила

-Ти тут не потрібна. Хіба не бачиш? Йди - після цих слів пішла в свою кімнату і Діана. Вони не виходили з своїх кімнат поки Тоня не пішла, а після того, як вона все ж таки покинула їх будинок, вони зібрались і поїхали в луна парк. Надя була на репетиції тим часом, танці, конкурс. Вона була зайнята , але не полишала думки про Сергія. Тоді один з її друзів мовив

-Ми так і будемо тут плясати і робити вигляд що ми його не знаєм ?

-А що ви пропонуєте зробити? - мовила Надя

-Давайте поїдемо до нього - відізвався жіночий голос

-Давайте хоча подзвонимо для початку. Може він зайнятий -  мовила Надя и набрала номер Сергія. Він довго не відповідав, але згодом прийняв виклик і відвівши телефон трохи крикнув 

-Доню, обережно. Впадеш - тоді мовив в трубку -Так, алло 

-Привіт Сергію, ми тут хотіли  прийти, навідатись. Ти де?

-Ми з Діаною в луна парку, але мабуть вже зараз підемо додому.

-Ні не йдіть, нехай дитина пограє, а ми зараз прийдемо - дівчина вимкнула і обернулась до друзів -Ну то що? Збирайтесь, ідемо в луна парк.

-В луна парк? - мовив один з них і всі разом засміялись. Зібравшись вони все ж пішли у парк розваг. Всю дорогу вони про щось говорили і по дружньому, весело щебетали, але вже коли доходили  до цього місця трохи розчулились і стали більш емоційними, адже усі відвідували луна парк останній раз коли їм було років по п*ятнадцять. Пройшовши ще трохи вони опинились на місці, вдихнули свіжого повітря. Всі вони зараз повернулись у своє дитинство, де було усе набагато легше. Набагато легше жити, сподіватись, мріяти. Весь біль тілесний і душевний закінчувався коли цілувала мама, коли ти клав голову їй на коліна і засинав під колискову яку наспівував рідний і до того ніжний голос. Здавалось всі печалі закінчувались в цей момент. Особлива пора, особлива атмосфера. Коли всі біди завершувались в обіймах матері, а  щасливим можна стати похідом в луна парк чи одним морозивом, а зараз все набагато важче, ми виросли і проблеми разом з нами.  Раптово молоді люди прийшли до тями і одна з дівчат мовила

-Давненько ми тут не були

-Років п'ять вже точно ми тут не були тому Кріс і мої милі друзі нам є за що подякувати Сергійові і його дочці, а тепер їх треба знайти -мовила Надя

-Вони там - викрикнула маленька Дана вказавши на на Сергія з Діаною, які в той час саме зійшли з американської гірки, чоловік побачивши своїх друзів взяв дочку за руку і підійшов ближче до них

-Привіт, народ - мовив він

-Ти забув що в тебе є така божевільна сімейка , тому ми вирішили про себе нагадати - засміялась Кріс 

-А взагалі ми хвилювались про тебе - вже серйозно мовив Данило 

-Я в порядку, попереду тяжкий і нудний, довготривалий судовий процес, тому в основному зараз думаю про це і витрачаю час на дочку, іноді відвідую театр і беру участь у постановках, без роботи не сиджу. - відповів чоловік 

-Добре - відповів хтось із друзів 

-Ну ви розважайтесь , а я піду куплю чого не будь перекусити 

-Я хочу солодкого - мовила Кріс 

-До речі я теж - відповіла Надя 

-Солодке з мене - відповів чоловік і вони з дочкою пішли за солодощами, на пів дорозі їх наздогнала Дана і вони говорили з Сергієм про все що тільки можна. Дана дуже розумна, кмітлива восьмирічна дівчинка , вона розуміла те чого не дано зрозуміти багатьом дорослим людям, та вона невиліковно хвора. Вони з батьком обходили всі лікарні, всіх лікарів , витратили усі гроші, щоб почути те що надії немає.  Насправді дівчинка дуже сильна, надзвичайно сильна, вона не дивлячись на свій стан і безнадійне становище ніколи не втрачає оптимізму. Тому Сергій завжди спостерігав за нею і насправді йому та й не тільки йому, багатьом людям було чому у неї повчитись. Зараз вони йшли і розмовляли ось Дана нарешті сказала