Проти власних принципів

Пройшли місяці. Надя вже вчилась на другому курсі. Проте сил і часу в неї вже зовсім не було. Вона працювала, все так же танцювала зі своїми друзями. Але навчання дівчина закинула. Навіть почала прогулювати заняття. Так вона хотіла перебороти себе і отримати серйозну профессію, але любв до танців перемогла. Однак дівчина розуміла, що, якщо так продовжиться то її просто відрахують. Тому їй треба було переговорити з вчителями аби ті дали їй шанс на виправлення. Зі всіма викладачами дівчина домовилась, залишився лише один. Викладач  літератури. Сергій був в аудиторії, в ьного було вікно і він мав трохи часу аби розслабитись. Тому поставивши електронний чайник чоловік взяв стік з розчинною кавою і порвавши його засипав порошок у чашку, одночасно підійшовши до вікна і глянувши у нього, як почув скрип двері і жіночий голос

-Доброго ранку. Можна увійти?

-Доброго ранку. Заходьте - чоловік  обернувся і глянув на дівчину, а тоді додав -Ооо кого я бачу? Надія, якщо я не помилясь?  Ви чогось хотіли?

-Другий шанс.

-Що?

-Другий шанс. Я знаю, що закинула навчання, але, я хотіла би попросити, аби ви дали мені шанс виправитись. Я обіцяю, що дуже старатимусь.

-Ммм... Навіть не знаю.

-Ну будь ласочка, я зроблю, все що ви скажете.

-Прямо таки все?

-Все все, правда.

-Ну тоді у мене буде кілька умов, якщо приймете їх то добре.

-Які умови?

-Ну перше вииконати свою обіцянку і врпавно вчитись. Я заново дам вам заліки, контрольні роботи. домашні завдання, які ви пропустили, а в кінці буде залік по всім цим темам, можете важати як міні екзамен. Трохи відстанете, але вивчите усе це.

-Добре.

-По друге, хоча б раз на тиждень ви повинні відвідувати театр - продовжив чоловік одночасно наливши кип*ятку в чашку

-Емм... Театр? А що ще?

-І по третє будете ходити до репетитора. Самій вам буде дуже важко це все зробити і наздогнати інших.

-Добре - твердо і впевнено відповіла Надя. Вона пообіцяла, що буде вчитись, тому доведеться попотіти. І саме тому вона прийняла умови вчитела. Дівчина знала,на що іде. Надя на кілька секунд "впала" в роздуми, а тоі мовила до чоловіка

-А ви будете моїм репетитором?

Сергій саме розмішував каву і після слів дівчини зупинився і перевів на неї погляд. Він довго мовчав, а тоді перевів погляд до вікна і мовив

-Я не займаюсь репетиторством, але в мене є друг, який може допомогти. він теж вчитель, я можу домовитись з ним для вас.

Наді здався вічністью той проміжок часу, який він мовчав. Вона ще більше розхвилювалась, а після його негативної відповіді з досадою, навіть трохи ображено відповіла

-Але ж ви мій вчитель і я хочу займатись з вами.

-Проте, я не можу вам допомогти. Вибачте.

Надя поглянула задумливо у вікно, вона зараз думала. як змінити ситуацію і вмовити чоловіка. Адже з тих пір, як вона почала вчитись. цей предмет викладав саме він. І хоча ще не пройшло й року з тих пір як вона вчиться в цьому навчальному закладі, вона дуже звикла до його способу викладання і навіть до йго злегка грубої манери говорити. Тому зараз вона зробить усе, щоб вмовити його стати її репетитором. Нічого не вигадавши краще дівчина стала на коліна і благаючим тоном мовила

-Ну будь ласка станьте ви моїм репетитором, будь ласка. Я звикла до того, що цей предмет викладаєте саме ви.

Чоловік аж підірвався з місця. він поглянув на двері, потім знову на неї і мовив здивовано

-Встань. Ти що робиш?

-Прошу вас стати моїм репетитором.

-Встань.

-Не встану поки не погодитесь.

-Добре, я буду твоїм репетитором, тільки встань.

Дівчина посміхнулась і підвелась на ноги, поглянувши на нього мовила

-Дякую

-Тільки в будні дні. я не можу, бо вечорами маю бути вдома. Хіба, що посуботам.

-По суботам? Добре, домовились. По суботам.

Поки вони от так от розмовляли, вирішували проблеми і вмовляли один одного пройшло достатньо часу, перерва Сергія закінчилась і зараз повинна була початись пара. він поглянув на годинник, тоді на чашку з охоловшою кавою, а тоді і на дівчину 

-Ну то сідай, почнемо 

-Вибачте але зараз, якби там не було, я все одно маю піти.

-Невже?  

-Так. Та й вам би було не погано хоч раз порушити власні правила і і пожити трохи бунтівним життям.

-Не хочу, мені і так добре  - чоловік злегка усміхнувся 

-Не обманюйте самі себе, ви навіть посміхатись толком не вмієте,  а є багато прекрасного в житті. Ви ж закрили себе в чотирьох стінах цього закладу і проводите своє життя зовсім не так, якби вам хотілось.

-З чого ти це взяла?

-Бо бачу, ви обрали викладати в універстеті. але це не та робота. якою ви хотіли б зайнятись і взагалі в вашому житті мало того, що дійсно приносило б вам радість. Не будьте таким правильним, зробіть щось шалене, бунтівне, що принесе вам радість, змусить щиро посміхатись, а не усміхатись тільки тоді коли треба одягнути маску перед чужими людьми аби ті не бачили болю яий ви переживаєте. От чого б ви зараз хотіли?

-Я не знаю чого б я хотів, але однозначно знаю, чого б не хотів. Я б не хотів зараз бути тут.

-Тоді саме час зробити, щось шалене.

Надя взяла Сергія за руку і пройшла до дверей, відчинивши їх вона виглянула і побачивши що нікого з викладачів немає обернулась одночасно відпустивіши руку чоловіка та сказала, щоб він йшов за нею. Вони пройшли коридором, спустились сходами і вийшли через задній двір. Опившись на вулиці Сергій зробив глибокий вдих, Надя поглянула на нього і усміхнулась, тоджі вони разом підійшли до воріт. Чоловік глянув і мовив

-Я вже зрозумів, що ми з тобою сьогодні обидва втікачі. Але як ми вийдемо звідси?

-Не хвилюйся - мовила дівчина діставши з кишені ключі від воріт -В мене все під контролем

-Тільки не кажи що ти їх вкрала

-Та ні, мені допомогли. - мовила дівчина і відчинила ключем двері, тільки вони вийшли за ворота, як їх спіймав ректор і хриплим голосом мовив