6. Рудий

Але не минуло й п'яти хвилин, як Рудий вже сам повернувся назад — і чомусь дуже засмучений.
— О, а ми вже тебе збиралися йти шукати, — сказав йому Юрко.
— Ну, і де ти був? — поцікавився в мого товариша та однокласника Володя.

Виявляється, Рудий, хитрий жук, вирішив сходити без нас до Олени. Вона йому дуже сподобалася, і мій товариш вирішив продовжити приємне знайомство. Сам. Один на один.

По дорозі, в тамбурі одного з вагонів, до нього причепилися якісь двоє хлопців. Один високий, другий менший. Вони сказали Рудому, щоб він звідси йшов і не чіплявся до дівчат, і все таке інше. І що вони обличчя йому іншим разом наб'ють.

Одне слово, вони його прогнали.

Першим підірвався Вова.
— Треба одразу ж поставити цих козлів на місце! — сказав він. — Нічого собі! Цього ще бракувало. Ми тут головні чи хто?! Ми маємо показати їм, хто господарі в таборі. Ось ми зараз разом їх знайдемо та наб'ємо їм самим пики. Один за всіх і всі за одного!

Так ми й вирішили. Я був повністю з ним згоден. Треба було піти та розібратися. Ще чого! Хтось ображатиме мого друга, товариша й однокласника. Це наїзд на всіх нас. Ми одразу різко схопилися й швидко побігли потягом.

Ми мчали як вітер по всіх вагонах та уважно розглядалися насібіч. Але справді в основному там були самі дівчата. В одному з вагонів мені дуже сподобалася вродлива дівчинка. Така з модною стрижкою — коротка, під хлопчика. Вона також звернула на мене увагу. Але зараз ми поспішали, і я вирішив, що обов'язково знайду її вже в таборі.

Жодних хлопців, які відповідали б описам мого друга, ми не зустріли. Лише в одному з вагонів у тамбурі курив якийсь молодий хлопець.

Ми всі п'ятеро різко на нього накинулися. Вова — а він був серед нас найвищий і найміцніший — одразу схопив хлопця за груди.
— Це ти зазіхав на нашого друга?

Хлопець, як на мене, дуже злякався. Нас було п'ятеро. Обличчя у всіх злі. Ми оточили його, і здавалося, ще секунда — і ми одразу почнемо його бити. В його очах я прочитав переляк і страх.

Ще мить — і станеться непоправне.