Увечері в кав’ярні ближче до станції метро на мене вже чекали. Темноволоса ефектна дівчина з карими очима. Поруч із нею — яскрава блондинка, офіціантка цього закладу із чарівною посмішкою. Між ними — скромна дівчина з уже солідним животиком.
— А ось і наша винуватиця урочистості! — хихикнула блондинка.
Олена. З недавніх пір мала горде звання моєї близької подруги.
— Сідай поруч, — махнула мені Наталі, — це Софія, знайомся.
— Добрий день, — я потупила погляд і простягнула руку для рукостискання.
— Вона завжди у вас така серйозна? — з награним шепотом і навіть крапелькою переляку перепитала вагітна дівчина.
Ми дружно розсміялися. Бо ні — зазвичай я не настільки серйозна. Просто в присутності відомої письменниці та дружини мільйонера дещо губилася. Хоча… Перевела погляд на Наталі. Та он зустрічалася з іншим мільйонером.
Ми з Оленою чужі на цьому святі багатого життя.
— Чай, каву? — офіціантка тут же підстрибнула, щоби принести й мені напій.
Решті дівчат вона вже все принесла.
— Мені кави не можна… — я покосилася на свій абсолютно плоский живіт, за яким, як я сподівалася, ховався хтось дуже симпатичний.
Нехай би мій малюк успадкував зовнішність тата, а характер — мій. Якщо це хлопчик, звісно. А якщо дівчинка, то все від мене! Нічого там Ромі робити! Тільки так… У ДНК…
— Дівчинко моя, ти вагітна, а не хвора, — пирхнула Софія, — налий їй її улюблену каву, а ти, Аліно, припиняй хвилюватися. Своїм стресом ти тільки сильніше нашкодиш дитині.
І поки я все ще нервово поглядала на кавомашину, з якої з пекельними звуками мені готувалася кава, Софія розповідала про нюанси своєї вагітності. Про деякі проблеми, до яких життя її не готувало, і про радощі.
Вона опустила погляд на солідно збільшений бюст.
— Дівчатка, — дівчина прикрила посмішку долонькою, — особливо на початку, ефект космічний. Як після операції! Уся сяєш, чоловіки витріщаються!
— Марк не ревнує? — хмикнула Наталі.
— Відмовляюся коментувати, інакше вийде подкаст у дусі чотирьох подруг із Нью-Йорка, — приснула Софія. — Але скажімо так: Марк залишився вкрай задоволений позитивними аспектами вагітності.
Так непомітно під сміх мені принесли каву, і я з насолодою потягнула свій улюблений лате. І справді трохи заспокоїлася. Зрештою, відривати себе від звичної рутини — це великий стрес для організму! Софія поганого не скаже, в цьому я була впевнена!
Але про всяк випадок вирішила уточнити в лікаря, скільки кави мені рекомендовано. А сьогодні вип’ю так. Я ж одну всього, маленьку чашечку.
— Як Рома відреагував? — Олена підсіла поруч, загорнувши мене в аромат своїх парфумів.
Я закусила губу. Як? Напевно, добре. Пропозицію-то зробив. Але ж були нюанси.
— Спочатку запитав чи дитина його.
Почулася така лайка, що мені захотілося прикрити вушка не тільки своєму малюкові, у якого і вушка ще не сформувалися, а й малюкові Софії. Там-то вже все є! Сприйме! Запам’ятає таку лайку!
— Це нормальне запитання! — завила я. — А якби я була з кимось іншим?
— Але ти не була! — заволала Наталі. — Ти цілодобово дивилася на Рому, як цуценя на господаря!
Я опустила погляд.