25 Розділ

            Аня дуже образилась на Макса. Не знаю, чому, але я навіть злитись почала на них, чому вони зараз залишаються у двох!? Я подзвонила до брата і попередила, що я зараз до нього піднімусь, як не дивно він вже мене чекав.

            -Завези її будь ласка додому.- обійняла Макса і прошепотіла йому. Він похитав головою.

            -Настя, ну чому?! Я так багато вас прошу, просто візьми мене з собою.- почала Аня свою істерику.

            -Ні! Що ти там з ними будеш робити.- вони там з Максом колись гуляли, я ж не знаю, що вони там колись робили і чи є в когось якісь почуття.- І взагалі Аня, ти мала їхати до Саші.

            Макс мене обійняв за талію і відвів від Ані.

            -Настя, щось сталось?- запитав він з посмішкою. Дуже смішно.

            -Нічого не сталося.         

            -Тоді я можу поїхати з Аньою?

            -Ха.. їдь.- я зціпила губи і пішла до під’їзду. Він чудово зрозумів, що я не хочу, щоб вони були наодинці і вирішив мене цим дорікнути. Серйозно? Йому подобається коли я злюсь? Я не хочу злитись, але просто не можу зараз контролювати свої емоції. Я стиснула кулаки ще сильніше і зайшла в ліфт.

            Коля чекав на мене, тому нічого не порозкладав, тільки приніс речі і поклав. Я переодягнулась в його домашні речі і випила кави з булочкою з вишнею, яку купив мені Коля.

            Шафи були зібрані, залишалось тільки поскладати речі, а мій брат це ненавидить, тому я сказала, що й сама впораюсь, а йому доручила розкладати все на його робочому столі.

            Закінчивши це все розкладання я впала на ліжко і сиділа нерухомо. Начебто не важка робота, але така втомлива. На годиннику було вже за одинадцяту годину. По Колі було видно, що він зараз засне.

            -Коль, я зараз тобі дещо розкажу, тільки будь ласка без запитань.

            -Ну добре.- він напружився, але хитнув головою.

            -Я зустрічаюсь з Максимом.

            -Дяді Гріши сином?

            -Да.

            -Давно?

            -Ні.

            -А Саша?

            -Коля, не зараз.

            -Просто це неочікувано.

            -Для мене також.

            -Ти його кохаєш?

            -Я дуже хочу бути з ним, ДУЖЕ, і якщо це можна назвати коханням, тоді - да.

            -Настя я знаю Макса він частий гість в клубі, і можу сказати, що він чудовий хлопець. І я знаю Сашу, можу зробити висновок, що вони зовсім різні.

            -Різні.- я подивилась на екран телефону, вже дуже пізно, завтра в коледж, потрібно їхати додому. Я встала, щоб піти переодягнутись.

            -Настя, можеш переночувати тут, я тебе завтра зранку відвезу додому.

            -Та, не потрібно.

            Я зателефонувала до Макса.

            -Да.- він взяв слухавку.

            -Що робиш?

            -Вдома.

            -Ти був у Жені?

            -Був. І якщо тобі цікаво без Ані.

            -Вибач.

            -Настя, мені приємно, що ти ревнуєш, але ж не до Ані.

            -Ну я не хотіла, просто ви завжди гарно спілкувались і я подумала, що..

            -Тобі немає, через що перейматись, повір мені.

            -Я вірю тобі.

            -Ти зараз де?

            -Ще в Колі.

            -Ти будеш їхати додому?