24 Розділ

Макс підвіз мене додому, я не могла зрозуміти по його обличчю чи він на мене злий, чи просто гарно скриває свою злість. Якось не пособі усвідомлювати те, що він мій, а я його, АЛЕ це так приємно. Тепер я можу просто до нього підійти, поцілувати, обійняти і просто поговорити.

            Він як завжди дочекався поки я зайду в будинок, а тільки після того я почула як завівся мотор в машині. Тихенько роззулась і піднімаючись по сходах в свою кімнату я помітила світло в Коліній кімнаті, тому не змогла пройти повз, в такий час він або спить, або працює. Я постукала в двері і зайшла. Коля збирав речі, а в колонках грала тихенько музика.

            -Що ти робиш?- запитала я, показуючи на незрозумілі валізи.

            -Збираю речі, завтра буду вже перевозити на свою квартиру.

            -Вже? А ремонт?

            -Вже зробив, там так прикольно. Нарешті Настя, тепер я буду жити дорослим життям.

            -Коля, чим ти тішишся? Тепер ми будемо бачитись рідше.

            -Настя, коли ти будеш в моєму віці, зрозумієш мене. Ти завжди будеш бажаним гостем. В будь-який час, ти завжди звертайся і приходь до мене, те що я буду жити окремо нічого не вирішує! – я просльозилась, це так сумно, Коля дорослий чоловік і цієї кімнати йому мало, я це чудово розумію. Але тепер з цією кімнатою у нього залишаться тільки спогади та й в цілому з цим будинком, який він залишає.

            Я допомогла зібрати братові речі. Поскладала весь бардак, який він наробив і пішла в свою кімнату. Сіла на своє ліжко. Взяла в руки телефон і розривала себе на дві частини, чи писати Максу, чи все ж таки почекати до завтра. Посидівши 10 хвилин, я прийшла до висновку, що не можу себе примушувати чекати.

             «Ти доїхав?»- написала Максу. Ще кілька хвилин мені прийшлось чекати відповіді.

            «Да, можеш лягати спати.»- відповів він.

             «Добре, ти також лягай.»

            «Завтра заїду»

            Я бігом переодягнулась та лягла спати, не дивлячись на те, що цілий день я солодко проспала, сон швидко прийшов.

            Ранком я одягалась дуже швидко, тому що забула навести будильник і якби не мама, то взагалі б проспала. Вибігавши на вулицю, де мене чекав вже 10 хвилин Макс я пообіцяла Колі, що поїду з ним сьогодні на квартиру, щоб допомогти все облаштувати.

            Макс як завжди був чудовий, сьогодні він був весь в чорному, але це робило яснішим його в моїх очах. Його посмішка, паморочила мені голову. Як не дивно сьогодні я також вділа все чорне. Часу, щоб щось придумувати не було, тому я натягнула чорне плаття і чорну в’язану теплу кофту. За цю ніч я неабияк заскучала за Максом, тому зразу ж побігла в його обійми. Його губи обхопили мої і цей поцілунок був таким солодким, що про те щоб зупинитись у мене не було думок.

            В інституті я швиденько побігла на пари, а Макса залишила з якоюсь його знайомою, я зразу ж зловила себе на думці, що мені зовсім не подобається, що в нього стільки знайомих дівчат. Але думаю, йому зовсім не сподобається, якщо я буду диктувати свої правила, а я й не збираюсь, тому що довіряю.

            Старости як на зло сьогодні не було, і її роботу виконувала я. Носилася з цими паперами по деканатам. Вирішувала всі проблеми за весь місяць. У мене навіть не було часу, щоб розслабитись на парі, а про те, щоб піти зустрітись з Максом тим більш, хоча подумки я мріяла, щоб він зустрівся на одному з коридорів. Кілька годин в інституті здавались для мене вічністю, я так втомилась, а ще потрібно їхати допомагати братові.

            Після пар я вирішила спуститись в їдальню, щоб хоча купити собі води. Відкривши двері столової я зразу ж помітила Аню з Максом, які сиділи і щось обговорювали. Зразу ж попрямувала до них. Аня дуже стішилась, коли мене побачила, зразу ж почала, розповідати про Женю, я так зрозуміла, вони вже ходили на побачення.

            -Ооо, до речі, Настя, ти сьогодні їдеш до Саші? Вчора його мама тебе чекала.- коли Аня заговорила про Сашу, в мене аж мурашки по шкірі пішли від Максового погляду. Я присіла біля нього. Він обійняв мене за плечі, але нічого не сказав.

            -Думаю, мені немає сенсу до нього їхати, я рада, що з ним вже все добре.- зразу ж відповіла я, не відриваючи погляду від Макса, мабуть швидше за все, хотіла відповісти для нього, а не для Ані.

            -Ти серйозно?- Аня мабуть була здивована, хоча я й не розумію, чому? Все й так ясно, біля нього там Оля, якщо прийду я, буде незручно і не правильно. За ним є кому придивитись, а у мене Макс і я більш за все на світі, не хочу, щоб він був злий.

            -Так, у мене переїжджає Коля і потрібно йому допомогти з речами, тому сьогодні я їду до нього.