23 Розділ

В машині затамувалась тишина і я відчувала себе дуже ніяково, Макс пильно дивився на дорогу і робив вигляд, що мене зараз тут немає. Про що він думає, і чому він так себе поводить? Кілька хвилин тому в нього був набагато кращий настрій. Я видихнула повітря з легенів і потерла потилицю.

            -Не роби так.- сказав Макс. Я зразу ж кинула на нього незрозумілий погляд.- Настя, не буду брехати, мені байдуже на Сашу і те, що він зараз в лікарні вважаю, вважаю його провинею. Але мені зовсім не подобається, що ти цілу ніч провела там, чому? Тобі взагалі на себе байдуже? Він зрадив тебе з іншою. А після цього всього ти ще пішла до нього?- на останній словах Макс зірвався на крик.

             Я не знаю, що йому відповісти, мені й справді важко думати про зраду, це до чортиків бісить, але я й сама толком не зрозуміла, чому бігла в ту кляту лікарню, просто звичка до нього. Мабуть це прив’язаність, інколи його не вистачає, в інституті, вдома ми зовсім не телефонуємо один до одного. Просто все зупинилось в один момент. Вночі я зовсім забула про образу і бігла, тому що хвилювалась за його життя, як сестра, якщо взагалі так можна сказати, колись я хотіла мати від нього дітей. Ну що я можу сказати, якщо сама толком нічого не розумію.

            -Просто розумієш, він рідний для мене.- Макс стиснув руки на рулю, його пальці побіліли.- Рідний в тому плані, як брат. Макс я справді не знаю, як тобі пояснити. Я ненавиджу його, але не можу покинути в таких ситуаціях. Це звичка, мабуть. Не хочу, щоб він зникав з мого життя назавжди, але не можу коли він поруч. Я не впевнена зараз в своїх словах, але я дуже хочу відповіти на твоє питання.

            -Тоді, що ти думаєш про мене?

            -В якому сенсі?

            -Настя, я хочу бути з тобою! І ніколи б не починав цю розмову, якби був не впевнений в своїх почуттях. Я хочу, щоб ти розуміла мої серйозні наміри! СЕРЙОЗНО, будь ласка до цього віднесись.

            -Добре, Макс я СЕРЙОЗНО, до цього віднесусь. Ти думаєш, мені так легко після всього розпочинати нові відносини, і на дурну голову я б без почуттів, знову розпочала зустрічатись, та за кого ти мене сприймаєш?

            -Я не хочу, щоб ти про це пожаліла!

            -Про що? Та я мрію, бути з тобою! Навіщо ти говориш мені зараз цю маячню? Я не хочу це все слухати.- Макс схопив себе за волосся та потягнув, він схопив мою руку, а потім розтиснув мої кулаки, які вже добре стискали мою долоню, ненавиджу цю звичку.

            -Але ж нам всеодно прийдеться про це говорити. Я не зможу тобі забороняти з ним спілкуватись, але ти повинна знати, що мені це не подобається.

            -Я тебе почула.

            -Я радий.

            -Я також.

            -Ти образилась?

            -Я зла тільки на себе, не хочу, щоб саме на початку, коли все у нас має бути чудово, через мене були, якісь непорозуміння.

            -Якби не ці непорозуміння. Не факт, що ми колись би сиділи в моїй машині.

            -Вибач.- я опустила погляд на свої руки, щоб знову їх проконтролювати.

            -Все добре. Я просто хочу бути поруч з тобою.

            -Я й не думала, що ти знаєш такі слова.- я тихенько посміялась. Він такий милий.

            -Я й не таким можу бути.

            -Не сумніваюсь.