22 (2) Розділ

            -Ти справді цього хочеш?- прошепотів в губи, я відвела погляд.

            -Так.- він взяв моє лице в свою долоню і припідняв навпроти своєї голови.

            -Я хочу бути з тобою.- він поцілував мене, провів своєю долонею по моїй спині, по шкірі одразу ж пробігли мурашки, його рука призупинилась біля поясниці і я аж заскиглила від бажання продовження подорожування його руки по моєму тілі. Наш поцілунок став гарячіший, дихання збилось. Хтось постукав в двері, я зразу ж відсунулась від Макса, але він притягнув мене назад до себе. В кімнату зайшла Наташа, вона дивилась на нас здивовано, але мій погляд мабуть від її нічим не відрізнявся.- Ти щось хотіла?- спокійно запитав Макс. Ну звісно це його сестра не думаю, що після цього він буде, щось їй пояснювати, а мені то прийдеться! Хоч не хоч, а вона заставить.

            -Так. Я взагалі-то прийшла запропонувати тобі повечеряти спуститись.

            -Я зараз їду.

            -Куди?- Макс подивися на Наташу, він не збирався відповідати на її питання і вона це швидко зрозуміла.- Ви що типу разом?- Макс подивися на мене, а я на нього.

            -Мені б хотілось так думати.- відповіла я не відводячи від нього погляду.

            -Думаю це буде не легко.- він замовк, серце почало битися в три рази швидше.- Так, Наташа ми РАЗОМ.- він виділив останнє слово грайливою інтонацією.

            Їхавши в машині, настрій був набагато кращий, я вирішила провірити телефон. 5 пропущених викликів від Ані, 2 від Сашиної мами, надіюсь нічого не сталось. Зразу ж передзвонила до подруги, Аня нічого толком не сказала, але з того всього я зрозуміла, що нічого такого термінового не було, вона була в Саші. Він вже прийшов до тями і Оля не відходить від нього ні на крок. Після недовгої розмови з Аньою, я передзвонила до Сашиної мами. Вона ж зразу взяла слухавку.

            -Настя, чому я тільки сьогодні дізналась, про те, що ви не разом. Чому ви розійшлись?

            -Будь ласка не хвилюйтесь,- я притримала паузу,- так вийшло.

            -Але через що?

            -Мені здається вам краще поговорити з сином.

            -Він щось накоїв?

            -Ні! Ні! Ви що! Просто так вийшло, ми двоє зрозуміли, що ці відносини марні.

            -Я надіюсь, що ти не тримаєш образу на нього.- жінка видихнула повітря з легень, вона завжди розрахувала на наші з ним відносини. Думала, що вони дають йому сенс жити, але він давно сенс в мені не шукав.

            -Звісно ні. Не хвилюйтесь, ви зараз де?

            -В лікарні, Саша вже прийшов до тями.

            -Їдьте додому і відпочиньте.

            -Я не можу його залишити з Ольгою.

            -Я можу приїхати.- я відчула на собі злісний погляд Макса, поклала свою руку йому на плече, щоб він трішки видихнув.

            -Настя, ні в якому разі. Ти й так цю ніч провела в лікарні, Саші краще, немає потреби, щоб ти приїжджала.

            -Але ж ви..- жінка мене перебила.

            -Зі мною все добре, я сьогодні була дома, Анютка приїжджала. На кілька годин я змогла відлучитись, так що все добре. Добраніч, Настя.- вона виключила слухавку.

            Шкода тільки її, з Сашою все добре, а ось його мати так за нього хвилюється, вона вродлива жінка, а через сина перечеркнула все своє життя.