22 (1) Розділ

Я зібралась та відійшла від нього.

            -Поїхали в інститут.- промовила я та попрямувала до машини. Хочеться, щось зробити з собою, тому що зараз я роблю все не так. Макс завів машину та рушив з місця, я не вдивлялась в дорогу, думала про Сашу, нікому не побажала б бути на його місці.

            Макс вийшов з машини та підійшов до моєї дверці, відчинив.

            -Це не інститут!

            -Настя, ти не поїдеш в такому стані в інститут.

            -Поїду!- я подивилась на Макса будинок, в очах трішки розмивалось все, не знаю через що, може я не доспала чи просто багато хвилювалась.

            -Перестань вже!- він взяв мене попід руку та повів в будинок.

            -Але в тебе також пари.

            -Ти серйозно думаєш, що я через це хвилююсь.- я закотила очі.- Не роби так.

            Ми сиділи на кухні Макс зробив мені чаю, я його просила, щоб він завіз мене додому, але він відмовився і я неабияк образилась. Він навіть додому мене відвести не може! В мене задзвонив телефон.

            -Настя, чому ти не в інституті?

            -Голова болить.- Макс старанно прислухався, я простягнула йому телефон, щоб він прочитав, що це Аня. Він махнув головою і піднявся до себе в кімнату.

            -Настя, ти знаєш, що Саша в лікарні.- я видихнула повітря з легень, хто їй вже сказав?!

            -Знаю.- в мене затремтів голос.

            -Я до нього буду їхати після пар, не хочеш зі мною?

            -Хочу.

            -Ну тоді лягай поки спати, щоб голова пройшла, я тебе наберу.

            -Добре.- я виключила.

            Макса не було біля мене і я поняття не мала куди мені йти. До нього в кімнату чи чекати поки він спуститься до мене. Довго чекати я не змогла тому через дві хвилини я піднялась з стільчика та попрямувала до нього.

            Двері були відчинені тому стукати потреби я не бачила, зайшла тихенько і побачила як Макс лежить на ліжку та дивиться в телефон.

            -Ну і довго ти будеш там стояти?- промовив він.

            Я похитала головою, щоб прийти до тями. Підійшла до ліжка, він схопив мене за руку та вклав біля себе. Він продовжував листати, щось в своєму телефоні тримаючи мене в своїх обіймах, я на секунду прикрила очі і заснула.

            Розплющивши очі я побачила, як знайома кімната була окута темнотою. Біля мене лежав Макс, який солодко спав. Тільки я  хотіла перекласти його руку з мого тіла, він обхопив мене ще сильніше.

            -Ти куди?- пробурмотів він сонно. Я провела долонею по його волоссю, який же він красивий. Він посміхнувся крізь сон. Розплющив очі та поцілував мене. Це так прекрасно, такі відчуття цілісності. Ні про що не можу думати інше, коли я з ним. Як я хочу, щоб цей поцілунок ніколи не закінчувався.

            -Не покидай мене.- прошепотіла йому в губи. Через секунду я зрозуміла, що я це сказала в слух. Так соромно!