19 Розділ

            По дорозі, Женя пробував підбадьорити Аню, мушу признати, що у нього не погано це вийшло, тепер я знаю до кого звертатись, коли в неї поганий настрій. Я відволіклась від їхньої розмови і думала про Макса, що він там і чи не напав на нього цей придурок, по інакшому не можу його назвати. Щока пощипувала і мені хотілось її вирізати, щоб не відчувати цього неприємного відчуття і щоб вона мене не відволікала від думок про Макса.

            Піджавши до будинку я надіялась на те що Макс до цього часу буде вдома чекати на нас, але я помилялась. Ходивши в зад, вперед по його кімнаті я просто місця собі не находила, у мене навіть його телефонного номеру немає. Я пішла в ванну кімнату та умилась на щоці був яркий синець, очі пощипували сльози, від того, що мені стало себе шкода, ненавиджу свій егоїзм. Знову умилась, щоб не бачити цих сліз. Вийшовши з ванни, спустилась в гостинну де сиділа Аня з мамою та на кріслі розлігся Женя, який підтримував їх. Я сіла на перило крісла біля Жені, який подарував мені свою посмішку.

            -Що тут таке?- вбігла Наташа з криками.- Де Макс?- очі знову пощипували кляті сльози, де він я знаю, а що з ним це вже інше питання. Я розплакалась, не знаю чому, пробувала зупинитись, але не вийшло.

            -Настя, та ти чого.- Женя взяв за руку та потягнув до себе на коліна, обійняв, я хотіла встати, але він тільки сильніше притиснув до себе, ненавиджу, коли мене жаліють, тому що ще більше починаю плакати. Трішки заспокоївшись я підняла голову та побачила зле обличчя Наташі, мабуть їй також не подобається, як і мені ці обійми, я встала з його колін, відійшла подалі. Я підійшла до Наташі.

            -Ти можеш до нього подзвонити?- тихенько прошепотіла, щоб почула тільки вона, не знаю чому, але не хотіла, щоб це чули інші.

            -Настя, і без тебе знаю, що робити. Думаєш сама розумна?! Телефонувала, не бере слухавку! Просто не бере.- Маша всілась біля Ані та опустила голову. В сенсі не бере слухавку!!??

            -Женя може поїдемо по Макса?- тремтячим голосом запропонувала.

            -Настя і Наташа, може ви вже заспокоїтесь, він дорослий чоловік, якщо ви не забули його професію, досвідчений юрист. Перестаньте так за нього хвилюватись, все буде добре.

            -Чому він не бере слухавку?- запитала я в надії на заспокійливу відповідь.

            -Може сів мобільний у нього немає звички ставити телефон на ніч на зарядку.

            Пройшло години три, а Макс не телефонував, Наташа також виплакалась у Жені в обіймах. Женя нагадував хорошу няню, яка всіх любить, особливо він приділяв увагу Ані. Не думаю, що це просто так, мабуть сподобалась, хоча мені й справді зараз не до цього. Думки мої були тільки з Максом. В коридорі відчинились двері і я затримала дихання чекаючи, хто ж увійде в кімнату. Зайшов Макс, втомлений не подивився на нас попрямував до кухні, налив в склянку води і сів за круглий стіл. Наташа зразу ж підбігла до нього та сіла навпроти Макса.

            -Як ти? Все добре?- запитала його.

            -Да, Аня з мамою може повертатись додому, він все зрозумів і не перейде порогу вашого будинку, поки ви самі не дозволите.

            -Ну і чудово, я можу вас відвести.- запропонував Женя.

            -Гарна ідея.- відгукнулась Аня.

            -Дякую, тобі синку.- відповіла Аніна мама.

            Вони швидко зібрали свої речі, яких і не було, вчора вони майже нічого і не взяли. Я попрощалась з Аньою та її мамою, на яку без сліз дивитись не можна було, мабуть в молодості вона була дуже приваблива і зараз залишалась такою ж, якби у неї не було такого чоловіка. Це життя, воно дарує нам не тільки щастя, це я й дізналась і на собі. Саша завжди буде в моїй пам’яті і мабуть у житті також, він дорога для мене людина, я ж зможу його пробачити, але потрібен час. Неприємне відчуття, коли я згадую про цю ситуацію, але ніяк і по інакшому бути не могло. Які можуть бути відчуття, коли тебе зрадили, хоча я себе кращою не відчуваю. Помилки, ми їх робимо і думаємо, що вчимося на них, але ми себе дуримо, ми стаємо ж на ті самі граблі через деякий час. Це природно і звично.

            -Ну я мабуть піду.- сказала мабуть скоріше для себе ніж для когось. Головне, що Макс дома і з ним все добре.

            -Я тебе відвезу.- Макс піднявся такий втомлений, хотілось його обійняти, щоб відчути на собі його дотики.

            -Не потрібно, я сама доберусь.- запротестувала я. Не хочу, щоб він їздив туди-сюди і так сьогодні через мене довелось розбиратись з цим папашою.

            -Ти хочеш посваритись?- запитав він.

            -Ні!- похитала головою, не зрозуміла, що він має на увазі.