18 Розділ

            Боже, як же він мене дістав, кожний місяць одне й теж саме. Приїжджає робить ці скандали, завів дитину на стороні і не дає розводу Аніній мамі. Бідна жінка, навіть не уявляю, як їй важко, останні роки в неї зовсім погано зі здоров’ям, Аня старалась забутись в собі, але у неї це погано виходить. Я взяла чемодан, пішла на вихід. Макс заспокоював Володимира Аркадійовича, який кричав на весь під’їзд, деякі сусіди повиходили зі своїх квартир, я пройшла повз них з чемодан на вихід. Володимир Аркадійович, щось кричав мені вслід.

            -Це ваші речі.- крикнула я прискоривши темп на сходах. Я почула як він звереснув та побіг за мною, я почала бігти вдвічі скоріше, вибігла на вулицю та жбурнула речі на підлогу. Він схопив мою руку, я хотіла вирватись, але нічого не вийшло.

            -Відпустіть!- закричала я.

            -Та ти взагалі здуріла, я казав тобі сюди не лізти, це моя родина!- його зуби зціпились, його лице почервоніло, руки зімкнулись ще сильніше, моя рука почала нити від болю.

            -Я співчуваю вашій другій дитині, ви зіпсували життя Ані та її мами, дайте шанс на життя вашому синові!- я заплакала, тому що ненавиджу його всім своїм серцем. Він вдарив мене по щоці я би впала якби інша його рука мене не тримала.- Аня вас любила! Вона хотіла батька, а ви все знищили, ВСЕ! Ви не заслуговуєте кохання, ви гнилі не тільки зовні, а й з середини. Я це зрозуміла давно, прикро тільки, що нічого не могла вдіяти.- з під’їзду вибіг Макс, махнув рукою до якоїсь машини. Підбіг до мене та відчепив від цього чудовиська.

            -Я вам не зрозуміло пояснив?!- процідив крізь зуби Макс.- Забери ї.- я нічого не зрозуміла, хтось забрав мене з обіймів Макса, підняла голову та побачила знайоме обличчя, Женя?! Що він тут робить? Я не хочу нікуди йти, там Макс. Я зупинилась.

            -Я нікуди не піду.- сказала так, щоб почув Макс.

            -Я сказав іди звідси.- Макс злісно на мене подивився. В сенсі, йти! Я похитала головою.

            -Настя, краще послухати його.- заговорив Женя. Я знову заплакала, не розумію, чому. Через те, що в мене болить все, чи через те, що я не хочу залишати там одного Макса.- З ним все буде добре.- Женя взяв мене за талію та повів до машини.- Поїдемо в лікарню?

            -Ні!- я подивилась на годинник, щоб провірити чи ще не кінчились пари в Ані.- їдемо в інститут.

            -Ти впевнена, що в такому вигляді поїдеш туди?- я подивилась в дзеркало, лице опухле, очі набрякли, щока розпухла та почервоніла, видно, що був удар.

            -Впевнена, їдьмо вже.- по дорозі я заспокоїла себе, привела трішки в порядок, звісно скрити удар не змогла, але це не має значення.

            -Настя, я хотів вибачитись за все, трішки перебрав в той вечір.

            -Мені байдуже на той вечір. Дякую, що допоміг тоді.

            -Будь ласка.- далі ми просто мовчали, я не знала, що говорити Ані, але надіялась, що вона не побачить його доти, доки сама не захоче цього. Під’їхавши до коледжу я набрала Аню, яка зразу ж взяла слухавку.

            -Настя, все добре?

            -Так, виходу до входу в інститут.

            -Добре, я зараз буду.

            Через кілька хвилин вона підійшла до мене. Її обличчя було не краще мого, вона мабуть проплакала весь цей час. Я зразу ж обійняла її.

            -Аня, будь ласка не треба так себе мучити. Все буде добре, на цьому світ не скінчується.

            -Що там було?

            -Нічого такого, він просто більше туди не прийде. Поїхали до твоєї мами.- Аня махнула голову і я її повела до машини Жені.               

            -Настя хто це?- запитала Аня.

            -Це друг Максима, Женя.- відповіла я.

            -Десь я його бачила.

            -Господи, Аня, ти як завжди, може потім про це поговоримо.

            -Привіт, я Женя.- він простягнув руку Ані, та мило посміхнувся, мушу признати, посмішка робить його дуже милим, в Ані аж очі засвітились.

            -Я Аня.

            -Дуже приємно познайомитись.