17 Розділ

Прокинулась я від мелодії, яка грала на моєму телефоні. Спросоння я нічого не зрозуміла, піднялась, щоб взяти телефон. «Наташа» телефонує, на годиннику пів восьмої ранку, мені на другу пару, я ще б могла вільно поспати годину.

            -Да.- відповіла я.

            -Я тебе розбудила?

            -Та, щось сталось?

            -Ми могли б сьогодні зустрітись?

            -Все добре?

            -Да, не хвилюйся. Просто хочу з тобою поговорити.

            -Якщо про Макса, то думаю це марно.

            -Настя, не марно! Мені справді потрібно з тобою серйозно про нього поговорити.

            -Я не хочу!

            -Чому?

            -Не знаю. Я просто не можу.

            -Насть, не відмовляй йому.

            -В чому? Він нічого не пропонував. І якщо б запропонував, я не можу бути з людиною, до якої нічого не відчуваю.

            -Тобто тобі він не подобається.- я закусила губу, тому що сама ще нічого не розумію.

            -Наташа, як тобі пояснити.- я задумалась, про те, що після відносин з Сашою, я не готова зразу ж починати ще якісь, тому що це важко, а з Максом буде ВАЖКО, і це 100%.- Я не готова.

            -Я не вірю.

            -Так. Я не хочу про це говорити з самого ранку. Можеш не хвилюватись я не ображу його.- не розумію, чому Наташа так сильно хвилюється за свого брата, хоча він не менше за неї хвилюється. Я ніколи не лізла в Коліні відносини, не говорила так з його дівчатами, я не хотіла втручатись, тому що боялась, що все зіпсую, як було одного разу. Він зустрічався з дівчиною, яка йому дуже подобалась, мабуть я ревнувала, тому просто старалась ігнорувати її. Не відповідала на її запитання, Коля питав, чому я так поводюсь, а я не знала що відповісти, мені було соромно, що тепер я буду для нього на другому плані, хоча й ніколи себе не відчувала на першому. Їй не подобалось це все і вони з Кольою посварились, через те, що у мене погане ставлення до неї, ну ось пройшло кілька років і вона тепер одружена, а мій Коля холостий.

            -Насть, будь ласка.

            -Все Наташ, гарно дня.- я вимкнула, тому що не бачу сенсу продовжувати цю розмову, з якого дива вона вирішила, що я його ображу. Це остання людина в світі, яку я хотіла б образити. Я лягла в ліжко, щоб продовжити спати, але так і не заснула, провалялась на ліжку годину і встала збиратись в інститут.

            Перші пари я пробігала, щоб все поздавати, що недоздала за ці тижні, випрошувала гарні оцінки, аж під кінець дня я змогла відволіктись і піти поснідати, подзвонила до Ані, щоб вона спускалась також в столову, але виявилось вона вже там, тому я бігом попрямувала до неї.

            Зайшовши в столову я зразу ж помітила Макса, а потім і Аню, яка сиділа навпроти нього, вони були серйозні і по-моєму, подруга перед ним вибачалась, я толком нічого не зрозуміла, але стало цікаво, тому я підійшла ближче, щоб підслухати, але мене помітив Макс.

            -Привіт.- сказав Макс. Він такий красивий, це все, про що я можу думати.

            -Привіт.- відповіла я. Обійнявши Аню, яка сиділа і стримувала сльози.- Аня, що сталось?

            -Вчора пап приїжджав, він виганяв мене з мамою з дому, казав, що відмовиться від мене.- Аня заплакала.- Макс вчора мені допоміг і забрав мене з мамою до себе додому.- Господи, як я ненавиджу її батька, він просто не людина, справжній егоїст, який думає тільки про себе.

            -А зараз він де?- запитала я.

            -В нас вдома.- відповіла Аня.

            -То їдьмо його виганяти!- наполягла я. Не можу вже себе стримувати, я зла на нього, та хто він такий, щоб виганяти людей з їхньої квартири, він взагалі на неї немає ніякого права.

            -Ти з глузду з’їхала, Настя, ти ж його прекрасно знаєш.

            -Аня, знаю, тому кажу! Я їду! Не хочеш, почекай тут, я приїду і заберу тебе потім.

            -Він тебе ненавидить. Ти нікуди не поїдеш.

            -Я знаю! І я поїду.- рішуче встала, взяла свою сумку.

            -Я з тобою.- встав за мною Макс. Аня, ще більше почала плакати.