15 Розділ

Я сіла біля неї та подивилась в її телефон. Нічого цікавого. Вона навіть не рухалась, коли я до неї підсіла.

            -Щось сталось?- Запитала я.

            -Макс мене завжди розпитує про тебе, а сьогодні взагалі збісився, коли дізнався, що ти розійшлась з Сашою. Настя, вас щось об’єднує, чи він просто скриває, що в тебе закоханий?

            -Що за маячня. Ань, давай не будемо продовжувати цю тему, це марно.- Я повернула голову, на автоматі і побачила Макса який стоїть на вході. Він направлявся до нас.

            -Чому ви не на парах?- Заговорив Макс та сів навпроти нас.

            -Відмінили.- Відповіла я. Аня махнула голову.

            -Ясно.- Він не повірив, але це мене мало бентежить.

            -А ти?- Запитала Аня.

            -Відмінили.- Відповів він з посмішкою. Аня засміялась.- Може кудись підемо?- В Макса гарний настрій, що мене дуже здивувало, в моїй присутності він ще ніколи так себе не поводив.

            -Куди?- Аню зацікавила ця пропозиція.

            -У мене друг відкрив кальяну. Можна туди.

            -Гарна ідея.- Відповіла Аня. Вони радісно обмінялись посмішками та перевели погляд на мене.

            -Ну я не зможу.- Відповіла дивлячись на Аню.

            -І чому ж?- Злісно спитав Макс. Я перевела на нього погляд.

            -Тому що у мене ще пари.

            -Я можу домовитись.

            -Не потрібно.

            -Ну Настя, будь ласочка.- Втрутилась Аня.

            -Я справді не можу. І не хочу.

            -Ну як хочеш.- Відповіла Аня. Макс мовчав і на цьому дякую, я справді взагалі не маю бажання їхати кудись. Вони пішли, а я сиділа та дивилась в стелю. Тільки коли столова почала наповнюватись людьми я зрозуміла, де я находжусь. Забравши свої речі я вийшла на вулицю. Не знаю, що мені зараз робити йти на пари чи додому. Бажання вчитись немає ніякого.

            По дорозі додому настрій з поганого перейшов в дратівливий. Нічого не хочеться. Зайшовши в дім я привіталась з Кольою та пішла до себе в кімнату, переодягнулась та лягла на ліжко, геть сама не зрозуміла, як я поринула в сон.

            -Настя, вставай! Сьогодні ми їдемо на вечерю, до дяді Гріши.- Спочатку я не зрозуміла, що і де говорить, але розплющивши очі я побачила маму в дверях і вона знову повторила все. Отже мені не почулося.

            Я сіла на ліжко та кілька хвилин дала собі, щоб проснутись, пішла в душ. Зібралась, взагалі не розуміючи навіщо ми туди їдемо, а особливо я. Мені і дома нормально вечеряється. Мама підганяла, як завжди, тому вцілому я не побула зі своїми думками. Сьогодні ми їдемо без Колі, тому що він на роботі. В машині мама з папою розмовляли про переїзд брата, який повинен бути на наступному тижні, це так прикро. Я й так з ним рідко бачусь, а що буде в майбутньому. Ех. Ех.

            Під’їхавши до будинку Макса, серце почало шалено битися. І чому я так хвилююсь, надіюсь він сьогодні десь гуляє і його немає дома. Але я помилялась, Макс сидів самий перший за столом та дивився кудись прямо. Наташа підбігла до мене, щоб обійняти. Дядя Гріша подарував мені компліменти. Ми всі сіли за стіл, всі щось радісно обговорювали навіть Наташа підхоплювала розмову. Я зголодніла після сну, тому одразу ж приступила до їжі, Макс сидів і було помітно, що блукав в своїх думках. Ну і нехай. Надіюсь добре сьогодні відпочив з Аньою, тільки чому в клуб її не повів, йому ж сподобалось бути з нею. Так би мовити, гарно провів вечір з красивою дівчиною, а не вбиваючи свій час у сімейній атмосфері.

            Запивавши їжу водою, Наташа махнула головою, щоб я йшла за нею. Я встала, щоб піти, але мою руку схопили, не важко здогадатись хто, я одразу ж подивилась на батьків, вони і не помітили були зайняті своїми розмовами. Макс поволік мене за собою, ми піднялись до нього в кімнату. І я спіймала себе на думці, що я тут вперше і вона така простора, гарна, чоловіча. Не знаю, як охарактеризувати. На столі лежали якісь папірці з ноутбуком. Полиця з книгами приваблювала мене саме більше, а на ній помітила відомі мені книги і це мене здивувало, тому що я крім романів нічого не читаю. Макс зачинив за нами двері, а я згадала про Наташу, вона ж мабуть здивувалась, що я десь ділась.

            -Настя, нам потрібно поговорити.

            -Можна не сьогодні.- Якби він знав, настільки сильно я не бажаю зараз говорити про щось серйозне.

            -Я хочу пояснити чому я поцілував те...

            -Будь ласка, Макс. Не потрібно,- перебила його

            -Просто, якщо ти через це розлучилась з Сашою, то..

            -Ти серйозно думаєш, що я б розлучилась з коханим тільки через поцілунок? Не будь таким самовпевненим!

            -Тоді через що?

            -Це тебе не стосується!

            -Не будь така зла, я нічого тобі не зробив, щоб ти так до мене ставилась!

            -В сенсі, а як я до тебе ставлюсь?

            -Як до покидька.

            -Що? Перепрошую!- Я відчинила двері, але він швидко їх закрив, перегородивши мені вихід.

            -Поговори зі мною!- Він злиться, але я не розумію через що.

            -Про що ми можемо з тобою говорити?

            -Та про все, чи ти думаєш я не заслуговую на твоє спілкування.

            -Що за маячню ти верзеш?!

            -Ти дурненька чи прикидаєшся?

            -Я взагалі зараз не розумію про що ти.- Макс видихнув повітря з легенів.

            -Я хочу, щоб ти зі мною поговорила. Хочу провести з тобою час, а не щоб ти гуляла з моєю сестро та бігала від якихось мужиків. Не хочу, щоб тобі допомагав мій друг, а хочу, щоб допомагав я. Не хочу, щоб ти стискала кулаки, щоб не заплакати, а хочу, щоб ти підходила до мене і плакала в моїх обіймах. Тепер ти розумієш?- Мої очі наповнились сльозами, я автоматично стиснула кулаки, але потім різко їх відпустила згадавши слова Макса. Я не знаю, що йому відповіти, те що я також хочу цього всього, чи краще зараз змовчати і взагалі не спішити. Я не розумію на що він натякає, на щось більше ніж дружба, чи ні? Мої мізки нічого не розуміють, я не помітила, як я почала схлипувати від сліз, Макс притиснув мене в свої обійми, і це був найкращий момент за сьогоднішній день.