8 Розділ

-Як ти?- я підняла погляд на Стаса, бармена, який сьогодні замінює мого Колю.

            -Все добре, тобі не потрібно було цього робити,- я знизила очі, тому що чудово розумію, що після цього вчинку в Стаса будуть великі проблеми. А вони й не забарились. З криками Стаса відкинув цей синуля, я настільки налякалась, що навіть не одразу зрозуміла, що мені потрібно, щось робити. А коли зрозуміла, то не змогла, нічого вкоїти, тому що нога боліла.

            Настя, зберись, потрібно, щось робити, він же його вб’є. Я піднялась та підійшла до них, почала бити цього хворого на голову, щоб він встав зі Стаса, який пробував скриватись від побоїв.

            -Допоможіть.- Забігла в кімнату Vip та проволала. Ніхто навіть не звернув на мене увагу, всі були зайняті своїми справами.- Макс!- вдарила його в спину, щоб він звернув увагу на мене, а не на цю.. дівчину.

            -Настя, що сталось?!- в його очах було не розуміння і злість.- Чому ти плачеш?- я плачу? Через секунду я справді зрозуміла, що я плачу, і згадала чому я плачу.

            -Там твій друг напав на бармена, допоможи.- Він мене не дослухав до кінця і одразу вибіг на коридор, а я присіла на його місце, нога нила від болю, але невже це мало якесь значення. Хотілось плакати, але я й так плакала. Хотілось спати, але у мене було відчуття, що я й так сплю, а це просто жахливий сон. Мою увагу звернула та.. дівчина, вона закашлялась, я хотіла їй допомогти, подати води, але вона подивилась на мене поглядом, типу «я й без тебе справлюсь». Не буду брехати собі, це мене заділо, в неї дуже велика думка про себе, моя Аня, не гірша неї!

            -А ти знала, що він кожний день міняє дівчаток, і ти для нього просто  чергова.- Витерла сльози, щоб придати собі більш серйозніший вигляд, але вона тільки посміялась на мої слова.

            -Ти серйозно думаєш, що мені не начхати. Та тільки одна ніч з ним дасть мені багато відкритих дверей в світі.

            -Ти хотіла сказати, багато розщібнутих ширінок.- Вона щепила зуби в лінію, мабуть її це заділо, але я й не хотіла таке говорити, просто вирвалось з язика.

            -Ну раз ти офіціантка і його знаєш, думаю ти вже знаєш, що станеться після ночі з ним.- Вона серйозно думає, що я з ним спала?!

            -Думалка в тебе зламана,- трішки різко відповіла. Так, потрібно зібратись. Не хочу, щоб вона зрозуміла, що мене заділи її слова, а вони мене ЗАДІЛИ, тому що я ніколи не ляжу під такого, як Макс. Ну взагалі він не поганий, по моєму, але це не має різниці, тому що я кохаю САШУ! Вона тільки посміялась, своїм огидним сміхом, я вже пожаліла про те, що сказала. Потрібно було стриматись, виставила себе якимось посміховиськом, але мені не звикати. Що не день, то ганьба.

            -Думаю, все ж таки я вгадала.- Вона посміхнулась саркастичною посмішкою та підняла очі вверх. Хотілось відповісти так, щоб ця посмішка більше ніколи не з'являлась на її обличчі, але я доросла дівчина і повинна думати хоч трішки серйозніше. Кого я обманюю, саму себе про яку серйозність може йти, коли річ іде про мене..

            -Не вгадала. Я маю повагу до себе, тому б ніколи не розсувала ноги задля слави, грошей, чи що там ти хоч отримати після ночі з Максом.- Я видихнула повітря з легень. Та розвернулась, щоб подивитись куди вона дивиться вже кілька хвилин. Там стояв Макс, який трусив своїм другом, а моїм недругом. Я піднялась, щоб вийти з цієї кімнати, нога дала про себе нагадати, на столі лежав Макса коньяк, я відлила собі трішки та випила, навіщо я це зробила, не знаю, але мені так захотілось. Кульгаючи я пройшла крізь них і попрямувала до Стаса. Віка прикладала, лід до його чола, а він з посмішкою їй розповідав, що сталось. Коли вона побачила, що я стою біля них, її лице помрачніло.

            -Настя, ти хоч розумієш, що тільки що сталось?- вона не кричала, тільки її спокійний, втомлений тон здавався мені найгнітючишим в світі.

            -Мене звільнять?

            -Не думаю, але перспектив в цьому клубі у тебе немає. Подумай про те, щоб знайти нову роботу. Більш спокійнішу, ти тендітна маленька дівчинка, це просто не для тебе. Звісно, якщо ти готова, кожний раз відбиватись від Жені, сина директора, тому що він серйозно поклав на тебе око, то будь ласка. Ти старанна дівчинка і я зовсім не проти твоєї роботи, але я згадую себе в твоєму віці і зовсім не хочу, щоб ти повторила мої помилки.- Чому це завжди відбувається зі мною, як тільки я захочу, зробити щось для себе нове, я ж сама все псую. Я псую своє життя, кожний раз! Вікин погляд, буду дуже ніжний, мабуть вона справді в мені бачить себе.

            -Добре, дякую. Я подумаю,- а подумки почала шукати нову роботу. Може вона й має рацію і це просто не моє, а я не маю бажання більше бачити цього Женю. У мене була мрія працювати з братом, мабуть тільки через нього я пішла сюди, тому що мені стало його не вистачати вдома, але я взагалі не взяла в увагу того факту, що ми вже дорослі люди, і буде час коли ми взагалі будемо бачитись тільки на свята у нього буде своя сім’я, а у мене своя. Хоч цей не погано, але від цих думок очі наповнились сльозами.

            -На сьогодні ти вільна. До завтра все гарно обдумай, будь ласка! Я й справді не хочу тобі нічого поганого.

            -Дякую.- Віка така ніжка та добра жінка.

            Я спустилась в роздягальну нога не переставала боліти, а я й вже не чекала, що ця біль скінчиться, додому дійти я не зможу, як би не старалась, можу повзти тільки на колінах. Дістала телефон та набрала Колю.

            -Алло.- Він мабуть гуляв, тому що в телефоні я почула знайомі голоси його друзів.

            -Привіт, ти зараз дуже зайнятий?

            -Та ні. Щось сталось?

            -Можеш забрати мене з роботи.

            -Настя, що вже таке?- він видихнув в слухавку.

            -Просто впала, а тепер нога болить.

            -Я буду через 15 хвилин.