7 Розідл

Дощ, лив як з відра, тому не дивлячись на свою ногу я старалась бігти до машини, яка стояла за воротами.

            -Погодка сьогодні не з кращих.- Жартуючи, промовив таксист, який з посмішкою дивився, як я протираю своє мокре обличчя сукнею.

            -Тут, мушу з вами погодитись.

            -Куди їдемо?

            -В клуб «Europa».

            По дорозі я старалась, якось підігнати таксиста, тому що через дощ він їхав дуже повільно, звісно я також не хотіла потрапити в аварію, але чомусь запізнитись на роботу, для мене страшніше.

            -Я вас благаю, обженіть вже цю кляту машину і поїдьмо скоріше,- благала водія, який спокійно їхав за якимось джипом.

            -Ви ж розумієте, що зараз це дуже ризиково, по зустрічній частині машини гасають, як навіжені, я не хочу, щоб моя дружина носила мені супики в лікарню,- засміявся водій.

            -Якщо не хочете супики від дружини, то буду носити їх вам я! Тільки бистріше,- мені зовсім не смішно, через десять хвилин у мене початок робочого дня, а тут ще їхати хвилин двадцять, не менше! Хочеться самій сісти за кермо, але думаю він не буде радий моєму водінню.

            -Я б не відмовився від ваших супиків.- оо, Боже! Ще цього мені не вистачало, сидіти і загравати з якимось дядечкою.

            На роботу я спізнилась, що й не дивно!

            -Настя! Де тебе носить?!- не встигла я ввійти в клуб, одразу ж напала на мене Вікторія.

            -Вибач, я..- Віка подивилась на мене самим злющим поглядом на світі.

            -Швидко переодягайся і до роботи, це щоб останній раз!

            Я побігла в роздягальню, нога боліла, але це було не смертельно. З цією думкою я вийшла в зал та почала обслуговувати людей. Цілий вечір я бігала між залом та барною стійкою, виносила закази гостям. Віка сьогодні була зла, як чорт! Багато дівчат не повиходили сьогодні на роботу через дощ, тому що ніяк не змогли доїхати, але людей в клубі було, як завжди багато, тому рук не вистачало. Запара на роботі була повна.

            -Настя, сьогодні ти повинна обслужити першу Vip кімнату,- стомлено підійшла до мене Віка.- Все повинно буде на вищому рівні, тому що там синуля нашого директора. Якщо треба буде, то промовчи.

            Промовчати, в якому сенсі? Я нічого не зрозуміла, але перепитувати її не стала, тому що вона поспішно кудись побігла. Хочеться їй допомогти, тому що сьогодні роботи й справді багато, але проблема в тому, що я й зі своєю ледве справляюсь, ще й ця клята нога.

            Зайшовши в цю Vip кімнату, я остовпіла там був цей хлопець в якого я вчора врізалась і Макс! Ще, якісь хлопці, деякі з інституту, деяких бачила вперше. Мабуть більше здивувалась не я, а сам Макс, який дивився на мене трішки злісно? Не розумію, чому. Чим я йому не вгодила вже, ще нічого ж не зробила.

            -Щось будете замовляти?- з посмішкою запитала хлопців.

            -А можна тебе?- промовив, як я розумію синуля директора. Мабуть про це попереджала Вікторія. Мені вже хочеться відповіти йому нахабно, ненавиджу таку поведінку.

            -Я можу вам запропонувати смачніше ніж я,- не відриваючи погляд від цього синулі, промовила.

            -Заінтригувала,- облизуючи нижню губу, сказав.

            -Так?- награно здивувалась.- Я не хотіла.- Він засміявся, ну думаю на цьому моя роль клоуна скінчилась. Посміялись і досить.

            -Мені подобається,- продовжував він, а Макс не зводив з мене погляд. Його очі найтемніше місце в цій кімнаті, це так гарно. Щось не про те я думаю.

            -Так, що ж ви будете замовляти.

            -Ну раз у тебе є щось солодше я хочу саме це.

            -Авжеж.- Відповіла я трішки лукаво, що ж це йому солодке принести, може солодкої води, сама посміхнулась до себе. Прийнявши закази у всіх я пішла. Макс замовив пляшку коньяку, чим мене дуже здивував, надіюсь він його буде пити не сам. Тому що другі хлопці були не дуже зухвалі і позамовляли, якісь малоалкогольні напої. Поки їхнє замовлення робилось я пішла на вулицю, дощ ще досі йшов, але трішки менший, це мене дуже радує, надіюсь до ранку зовсім зупиниться, мені ще додому якось потрібно йти. В кармані завібрував телефон, Саша.

            -Алло, ти чому трубку не береш, і чому пішла тихо?

            -Не хотіла тебе будити, а мені потрібно було по справах.

            -По яких?

            -Та вже не важливо. Так пізно, чому ти досі не спиш?

            -Чекав поки ти подзвониш.- трішки стомлено відповів він.

            -Лягай вже спати. Я кохаю тебе.

            -А ти коли спати?

            -Також лягаю вже.- В середині, щось зжалось, через те, що я йому збрехала, обов’язково йому розповім, але не зараз, не вистачало ще, щоб він зараз сюди приїхав.

            -Добре, киць. Набереш завтра. Люблю тебе. Цьом.

            -Цьом.

            Настрій впав, та його й так не було, мені справді важко брехати йому, я довіряю Саші, і взагалі не знаю чому не кажу про це. Все ж це моя робота, але офіціантка ще й в клубі, а він дуже ревнивий. Важко. Він не зрозуміє, я впевнена, але мовчки працювати ночами скриваючи від коханого, це не правильно і я це чудово розумію.

Забравши підніс з коктейлями та цей коньяк я пішла знову в цю кімнату. Моєму подиву немає кінця, на Максу сидить, якась цицяста фіфа. Нормально?! Щось дуже швидко він переключився з моєї Ані на неї. Хотілось вивернути всі коктейлі на неї, але мені потрібна ця робота. Поставивши підніс, я не забула посміхнутись цьому синулі, який також не гаяв часу і сидів в обнімку з якимись дівчатами, таке відчуття, що вони позбирали всіх проституток, які були сьогодні в клубі і приволокли їх сюди! Чому я злюсь! Просто це все через Макса, так! Мені шкода Аню, вона ж на щось надіялась.

            -Ей, красотка стій.- Хтось крикнув позаду моєї спини. Це був синуля, що й не дивно.