3 Розділ

Вдома, я вже не думала про все, що мене прислідувало сьогодні цілий день. Я взялась прибирати будинок, щоб відволікти себе, і ось залишилась лише брата кімната, але Коля спав після нічної роботи, і мені зовсім не хотілось його будити. В останній час він працює дуже багато, мені не вистачає його порад. Він єдиний, якому я все завжди розповідала. Брат прикривав мене від батьків, якщо мені потрібно було вибігти до Саші пізно вночі.. Саша.. На секунду я втратила контроль над своїм тілом і пилосос полетів з моїх рук.

            -Настя, що таке?- з просоння пробурмотів Коля.

            -Вибач, не хотіла тебе збудити,- відчуваю себе кепсько.

            -Ти хотіла прибрати?-він обдивився мене з ніг до голови.- Заходь. Включи музику і прибирай.

            Коля, любив спати під музику, що не скажеш про мене, вона мене завжди будила, ніколи не розуміла його у цьому плані. Взялась до прибирання кімнати. Поскладала речі на столі, половину повикидала, як по мені то - непотріб. Повитирала пилюку, помила підлогу, попилососила. Коля, ж тим часом навіть не рухався.

            -Вставай вже, будеш вночі спати.- Вдарила рушником по спині, щоб прокидався і йшов у душ, тому що він після роботи одразу ліг спати.

            -Зробиш масаж, тоді піду.

            Видихнувши повітря з легень, я сіла біля брата та почала масажувати йому спину. Масаж був не довгий, тому що хорошого по трошки, в самої руки вже відвалювались. Коля ще покрутився пару хвилин на ліжку, як маленька дитина, а потім встав. Я пішла в свою кімнату та впала на своє ліжко з мягеньким пледом. Все ж таки те, що я не спала цю ніч давалося в знаки. Очі закривались самі по собі. Але заснути мені не вдалось, телефон задзвонив. Змусила себе встати по мобільний, але я не встигла взяти слухавку. Пропущений від Коханого. Та невже. Згадав. Телефон знову задзвонив.

            -Насть, нам потрібно поговорити,- я почула по голосі, що Саша ніби стурбований.

            -Я також так думаю.

            -Киць, я тебе кохаю.

            -Я тебе також.- і це правда. Я так боюсь його втратити, він найцінніша людина для мене. І вся ця ситуація що сталась просто таки розбиває моє серце. 

            -Тоді давай я підійду до тебе через пару хвилин.

            -Добре, я буду на тебе чекати.

            -Цьомаю, киць.

            -Цілую.

            Не хочу його втрачати. Не хочу навіть про це думати. Не хочу нікого окрім нього. Надіюсь це все скоро зкінчиться і все буде як і було. А може я справді себе накрутила, я вже нічого не розумію. Скоріш за все, це емоції, мої емоції, які на жаль я не можу контролювати.

            Натягнувши на себе кофту, тому що на вулиці прохолодно, в цей момент знову задзвонив телефон, на екрані написано «коханий» я вибила та вибігла на терасу. Там стояв Саша, на його обличчі виднівся синяк, я кинулась до нього в обійми. Як мені не вистачає його теплоти в останній час. Ми стояли обіймались, цілувались та ніхто з нас не починав розмови. Якщо бути відвертою, то я вже не знаю, чи мені потрібно зараз, щось чути від нього. Я просто рада, що зараз він стоїть поруч зі мною. Але його синець, звідки він взагалі взявся, якщо він просто говорив з Славіком.

            -Що це за синець?- я обвела його пальцем.

            -Це вже немає значення,- він поцілував в кутик губ.

            -Для мене це має значення. І ти чудово знаєш, що я не заспокоюсь, поки ти не скажеш,- я вперта в цьому плані, тому він помітно задумався, що сказати.

            -Вчора сиділи з Славіком і підійшли якісь не тверезі хлопці, ось і зав’язалась  бійня, киць, не хвилюйся. Вже справді все добре і нічого страшного в цьому немає.

            -Чому мені нічого не розказав про це Славік?

            -Мабуть не хотів, щоб ти панікувала.

            -Серйозно?!

            -Киць, не дуйся,- він посміхнувся. Саша, завжди так себе поводив, коли я ображалась, тому що він знав, що коли в нього гарний настрій, злитись на нього просто неможливо.

            -Я тебе кохаю,- поцілувала його так солодко, як давно не цілувала, все ж таки я й справді за ним дуже сумувала. За його теплом і обіймами, а найбільше за його увагою до мене.

            Прокинулась я від сильного болю в голові. Спочатку навіть не могла прийти до тями, щоб встати та випити таблетку, але згодом, все ж таки підвелась та пішла до аптечки.

            На кухні мама вже приготувала сніданок, але апетиту в мене не було, тому я відмовилась від їжі, поцілувала маму, щоб вона не сильно ображалась.  Мама не хотіла мене відпускати в інститут голодну, ну вже взагалі як до маленької дитини ставиться. По дорозі до інституту голова трішки перестала боліти і це не могло не тішити. В сумці почав грати телефон, але в руках я несла підручники, які вже тиждень обіцяла віддати вчителю. Дістати телефон було максимально незручно, тому я швиденько підбігла до лавочки, щоб покласти ці книги. Телефон не замовкав, хмм, хто ж це? Якийсь невідомий номер, цікаво..

            -Я слухаю вас.

            -Добрий день! Анастасія?- голос такий приємний і діловий. Цей чоловік точно знає, як розмовляти з людьми.

            -Так, це я.

            -Ви подавали анкету на офіціантку?

            -Так,- ось тепер все ясно. Я вже думала, що це було марно. Все ж таки мені 19 років, і я подумала, що було б не погано мати якийсь підробіток, тому й подала анкету на офіціантку в клуб. Та ще й працювати з братом - як на мене прекрасна ідея. Будемо більше часу проводити разом, та й мені буде спокійніше і за нього, і за себе.

            -Можете о 5-тій годині підійти на співбесіду до клубу.

            -Звісно.

            -До зустрічі.

            Ехх, яка я щаслива. Ще й робота буде, не зручно вже все просити у батьків. Вони опікували мене по максимуму. Була б моя воля я вже давно працювала на якійсь роботі, але батьки завжди казали «ти ще за своє життя встигнеш наробитись», тому я не поспішала з роботою.