Школа Ліфери.

- Мені потрібна допомога в...в...в... Придумала!

- В чому?

- Моя сестра хоче піти в школу.

- Ти серйозно?

- Так! В них в школі щось сталось і вчора всіх їх з віти випровадили в обід.

- І-і-і?

- Що "і"?

- Що там сталось?

- Є припущення... але воно не точне.

- Викладай карти.

- Говорять що там є чудовисько. Людожер.

- Знаєш що?

- Що?

- Іди перевір мозок у лікаря.

- Нащо?

- Профілактика... добре зараз не про це. Час коли ви ідете туди?

- 11 вечора. Тобто 23:00.

- Добре я підійду до твого дому.

- Дякую.

Наступного вечора матір сестер пішла на нічну зміну. А дівчата почали збиратись. Взяли вони по рюкзачку з: ножем, ліхтариком, водою, екстреною аптечкою та легкий перекус, і телефон.

- Лі! Ти вимкнула звук в телефоні?

- Нібито так.

- Добре пішли.

Дійшовши но хвіртка Ліфері тобто Лі стало страшно.

- Ми точно туди підемо?

- Так, ти ж сама захотіла.

- Але ми дівчата..

- Не переживай я позвала свого знайомого.

- Якого?

- Ось і він.

- Нарешті! Ви запізнились на пів хвилини!

- Лі знайомся це Франц, Франс знайомся це Лі повне ім'я Ліфера.

- Приємно познайомитись.

- І мені - тихо промовила Лі протягнувши рука Франсу який був приблизно такий як вона.

- Хіст.

- Що?

- Звідки в тебе такі друзі?

- Які такі?

- зі мною щось не так?

- Як що чесно то, так. Ти такий як я тобто маленький.

- Чому?

- Ну Хіст, хоча молодша, але повища мене.

- ...

- До того ж ти якийсь худенький я сумніваюсь що ти чимось знадобишся.

- Лі він нам повір знадоби ця ще й як! Не суди книгу за обкладинкою!