* от би цей корабель завівся і я відала його власнику і вибралася б з печери.
Раптом бажання дівчини збулось корабель завівся і вона стояла за штурвалом, Шут зістрибнувши на суходіл впав і знов піднявся.
- Дякую, тепер я вільний - тихо промовив він і розчинився в повітрі перед тим як Хісторія обернулась.
- Ти щось сказав? А нікого не має? Дивно, дуже дивно.
Прибувши чоловіка шукати довго не довелось. Він сидів на березі.
- У вас звичай такий, даму чекати?
- Закрий рота! - буркнув він - ось твої ключі та віддавай мені корабель!
- Як я дізнаюсь що ви мене не обдурили?
- Все просто повернешся і той хто тебе сюди послав їх впізнає.
- А гарантія?
- Дівчисько та як ти смієш?!
- добре, добре дядечку - з позитивом промовила вона
- Дядечко?! Та щоб мої очі тебе більше не бачили!!!
На цих словах вони й розійшлись.
* ключі в мене, а додому повернути повинна мене ця пляшка.
Розбивши її дівчина опинилась біля школи.
- Ти жива?
-Так. Ось твої ключі й на цьому ми як і домовлялись розпрощаємось.
- З мене должок.
- За що?
- Я сам тебе був заманив туди й врятував тебе лише заради того, щоб було на одну людину більше тобто і на один шанс більше.
- Що?
- А ти не звернула увагу що в вашій школі стало значно менше дітей?
- Мені якось все одно. Але як що за тобою долг... - на мить задумавшись
- Так, так, повернути всіх дітей я тебе зрозумів.
- Ні.
- Я так і знав! Стоп що?! Як ні?!
Мені потрібна твоя допомога в....
Далі буде!