Поверненння

* от би цей корабель завівся і я відала його власнику і вибралася б з печери.

Раптом бажання дівчини збулось корабель завівся і вона стояла за штурвалом, Шут зістрибнувши на суходіл впав і знов піднявся.

- Дякую, тепер я вільний - тихо промовив він і розчинився в повітрі перед тим як Хісторія обернулась.

- Ти щось сказав? А нікого не має? Дивно, дуже дивно.

Прибувши чоловіка шукати довго не довелось. Він сидів на березі.

- У вас звичай такий, даму чекати?

- Закрий рота! - буркнув він - ось твої ключі та віддавай мені корабель!

- Як я дізнаюсь що ви мене не обдурили?

- Все просто повернешся і той хто тебе сюди послав їх впізнає.

- А гарантія?

- Дівчисько та як ти смієш?!

- добре, добре дядечку - з позитивом промовила вона

- Дядечко?! Та щоб мої очі тебе більше не бачили!!!

На цих словах вони й розійшлись.

* ключі в мене, а додому повернути повинна мене ця пляшка.

Розбивши її дівчина опинилась біля школи.

- Ти жива?

-Так. Ось твої ключі й на цьому ми як і домовлялись розпрощаємось.

- З мене должок.

- За що?

- Я сам тебе був заманив туди й врятував тебе лише заради того, щоб було на одну людину більше тобто і на один шанс більше.

- Що?

- А ти не звернула увагу що в вашій школі стало значно менше дітей?

- Мені якось все одно. Але як що за тобою долг... - на мить задумавшись

- Так, так, повернути всіх дітей я тебе зрозумів.

- Ні.

- Я так і знав! Стоп що?! Як ні?!

Мені потрібна твоя допомога в....

                                                                       Далі буде!