Небезпека в печері

Чоловік махнув рукою як знак йти за ним. Вийшовши до печери в якій Хісторія стала дошкою дарцу він показав пальцем далі

- Ось – промовив він - я капітан корабля, а корабель мій там в печері роки мої вже не ті, повернеш мені корабель, а я тобі віддам ключі за якими ти прийшла.

- Звідки Ви знаєте про ключі?

- Все просто ти не перша, але надіюсь що остання…

- Що ви маєте на увазі під «не перший» ?

- Голубонько все просто цей монстр відправляв сюди багато людей протягом довгих років.

- І що з ними траплялось? – з тривогою запитала дівчина.

- Я відправляв їх назад

- І все? – з облегшенням перебивши чолов’ягу запитала вона.

- Майже..

- Майже?

- Я відправляв їх назад тільки фізично, а ментально вони стояли перед Богом.

- Ха?!

- Але не всіх, лише половину.

- А інша половина?

- Деякі пропадали в глибинах печер, деякі собаки розтаскували й відправляти було нічого… Але ти 3 хто добрався сюди.

- А інші двоє?

- Перший з них той хто тебе сюди послав, він то і мій корабель туди затарив, а ключі я випадково в нього з плаща видер як той тікав до виходу.

- А як же другий?

- А другий страж цих земель. Він проклятий, має 2 ряди гострих зубів очі святця один голубим другий червоним, до того ж  ходить в одягу шута. Ти як його побачиш біжи куди очі дивляться він страшніший за все що є в цій печері! І я говорю зовсім не про зовнішність! Як би не він…

- Що не він?

- Забудь! Тобі все одно не зрозуміти цього!!!

- Ясно.