Дійшовши майже до кінця стоп вона почула тупіт який був поряд чоловіка в білому халаті. Але все обійшлось він просто вийшов з кабінету і кудись розлючено покрокував.
-Хух пронесло.- Відповіла вона з облегшенням на серці.
Вийшовши з кабінету вона прямувала на 2 поверх все стало ще страшніше по всюди якісь капсули уколи голки та інші прибамбаси. З кожним поверхом все страшніше і страшніше доти доки вона не потрапила на поверх с шматками людського тіла. В далі стояв один експонат з пурпуровою накидкою зверху. щось ніби потягло її туди припинявши тканину вона побачила пусте місце, а напис твердив що "незламний має свою слабкість" що за незламний що за слабкість?
А далі все як в туман стук дверей тупіт чоловіка зі скальпель біля горла.
- Останні слова?- З усмішкою промовив незнайомець.
-Жити - Вирвалось в дівчини перед падінням на землю...