Тут, я тут.

Це був самий звичайнісінький день ішла фізкультура. 

-Хісторія лови!

-Ай! Ти ж знаєш що я звільнена!

-Ха забув ти стояла ось і кинув  зі сміхом промовив Артем.

Я Хісторія Звільнена з фізкультури через ноги та спину.А стояла через те що багато сидіти мені не можна на спину має бути помірне навантаження.

*Це був останній урок, прийду перезуюсь і додому.

* Хісторія потерпи зайдеш в клас перезуєшся і підеш.

-Хісторія ти додому?

- так. Додому. А ти?

-Також до зустрічі.

*хух пішла як я її не люблю. Стоп! А кросівки де?!

-Тут нема і тут нема! Може в роздягальні?

#точна как анікдот!#

-А? хтось щось написав? 

#Вова скинув вам фото#

*що йому потрібно?

-Привіт                 

                                Привіт -

      на фото мої кросівки?-

-А чиї?

                                  Відай -

-Вони в тебе за калиткою.

       А в чому я зараз піду?!-

-Не мої питання.

*Ну і ну, прийде ця йти босою, якщо прибиральниця дізнається що в цих іду на двір мене приб'є. А якщо боса? Принципі їй без різниці головне не в фізкультурному.

- хух я вийшла в фізкультурних мене не спіймали)

* зрештою я вийшла за ворота школи! А, стоп там що? Собачка?

Підійшовши до сходів виходу з кухні на двір Хісторія побачила що щось шугнуло далі в стіну.

- не може цього бути! Я впевнена що там стіна! А може і ні?

Залізши в невеликий простір під сходами земля пішла з під ніг.

* Аааа! Боляче! Як це примудритися так впасти! 

Роззирнувшись довкола їй здалося що настільки багато простору ще й схожого на дорогу бути тут не може.

- Так Хісторія отямся! Тут атмосфера не з добрих треба з відси вибиратись!

-?Невже я летіла з висоти щось 10 метрів? тим більше що це не стіна, а спуск!

Долізши до краю "спуску" вона побачила що клаптика землі на якому вона стояла...

- нема!? 

*Йой! Я держусь за дошки якщо впаду ще раз не знаю що буде! До тог ж тут стало занадто широко якби я змогла дотягнутись рукою хоча б до кута сходів! Але пустивши одну руку я не вдержусь в ніг опора можна вважати нульова! 

-Чорт! Я з цієї ями не виберусь! 
- Привіт) Як тебе звати?
-Хісторія.
-А мене Франц.
*Якесь дивне ім'я ніби з 19 століття, добре все одно як що я зараз буду з цим розбиратись то впаду в яму майже під школою!
-Позви вчителів.
-Ні.
*Ні?!Ти з глузду з'їхав?- туп, туп - Стук каблуків? Точно люди всі додому розходься!
- Допоможіть! Рятуйте!
І як грім з ясного неба роздався голосний сміх.
-Тебе ніхто не врятує, прості смертні не посміють вирвати здобич в підземелля!                                             -Що!?                                                                                                                                                                     - Ти вина сама. Полізла за золотом так?                                                                                                           - За яким золотом! 

- А за чим ще?                                                                                                                                                      - ти з глузду заїхав?! Тут собака була і в мене відчуття було що вона хвора!

* перед очима темніє, сил вже не ма...

Оставшись висіти на одній руці, а другою схопившись за кут сходів вона вибралась.

- ей! отямся!                                                                                                                                                          - А що?

-Ти свідомість втратила.

- Як я з віти вилізла?

- Схопилась руками та вилізла.

-Добре. Вистачить з мене додому.

-Я тебе проведу.

- ні живу я не далеко, до тог  темніє.

- одній тобі буде страшно.

- добре.

Йти було хвилин 5, але цей похід додому здавалось ішов вічно? Про що вони говорили ніхто не знає навіть вони самі. 

Дійшовши вони попрощались.Хісторія пішла в дім. Прийнявши душ вона пішла до своєї з сестрою кімнати там уже лежала мама вони про щось розмовляли.

-Привіт.

-О Хісторія прийшла!

- Чайочок будеш?

- так.

- Тоді я піду увімкну чайник.

* Взагалі нікого не хвилює де я була майже 3 години після школи? І чому мої кросівки опинились за хвірткою?

Попивши чай Хісторія пішла дати песику їсти. 

- О ти вийшла!

-Ти ще тут?

-Так.

*боже мала дитина! проведу його додому і повернусь.

- я тебе проведу 

- не варто.

-Варто.

Прийшовши до школи.

-Добре ти де живеш?

- тут.

-Що значить тут?

-Я тут.

-Ти без дому?

-Тут, я тут.

-Ти в школі живеш?

- тут.

Було темно, але лише тоді до неї дійшло що лиця вона не бачила, а голос не дитячий.

- ти...Ти хто ти?

-? Я  Франц.- з посмішкою промовив він.

-Я памят-т-таю но хто ти?!

-Твій друг.

Від цих слів їй стало спокійно, дивовижним та казковим чином.

Вони довго сиділи й дивилися на місяць про що думав кожен з них мені не відомо.