30 Захар

Мені вистачило проблем від її подружки і раніше. І цей дзвінок явно також сулить чергові проблеми.

Хочеться навіть не відповідати. Однак знаючи характер тієї дівки, краще все ж відповісти, ніж потім страждати від її імпульсивних вчинків.

Показую Лілі телефон:

— Вона просто хоче мене подіставати, як думаєш? Все ж, я навіть жалкую, що вона не може подзвонити тобі на пряму. 

Зітхаю і приймаю виклик на гучномовець. 

— Алло! Ти обіцяв його врятувати! — відразу нападає Діана. — Виконуй обіцяне!

— Давай без претензій, я не полізу на рожон. Я не обіцяв тобі нічого. Взагалі нічого. 

— Так значить? Ну що ж… Є людина яка за інформацію про вашу солодку парочку виконає все що треба. 

Ліля робить великі очі. І мотає головою. 

Я ж навпаки закочую очі. Ця істеричка мене вибішує. Як Ліля могла дружити з подібною особою?

— Їй треба допомогти, — одними губами шепоче Ліля. 

— Це небезпечно, нас можуть викрити, — кажу, вимкнувши мікрофон на телефоні. — Тебе можуть викрити, — кажу прямо. — Те, що ти у мене. 

— А якщо вона продасть інформацію про нас — мене не викриють? Та роби що хочеш! — Ліля складає руки на грудях і відвертається. 

Я подаюсь вперед і обіймаю її.

— Я хочу, щоб з тобою все було добре. Добре. Я зроблю це. Але потім якщо ця дурепа ще щось захоче, я сам їй погрожуватиму. Сфотографую їх разом.

Я вмикаю мікрофон і кажу далі:

— Слухай мене уважно, Діано. Я допоможу тобі і передам його тільки в твої руки. Інакше сам його здам. Влаштовує? 

— В мої руки зараз не треба! Зроби Назару документи і вивези з міста. 

— Ні, без твоєї присутності нічого робити не буду. Або так, або ніяк.

Мені треба сфотографувати їх і мати козирі. Тоді вже вона не зможе нічого зробити більше. 

— Гаразд, — зітхає Діана розгубивши свою агресивність. — Я щось придумаю, щоб замилити чоловіку очі… Але так ми ризикуємо більше. 

— Так ризикуєш і ти. А не тільки ми. Це єдиний варіант, якщо хочеш, щоб я взагалі щось робив. Тоді я скажу тобі коли і де ти маєш бути. Чекай і будь готова. 

— Ти робиш правильний вибір, — відповідає знову самовпевнено. — І якщо це пастка — у мене є чим відповісти. 

— Домовились. Чекай на інформацію, — кажу і відбиваю виклик. Ця дурепа мене страшенно злить. 

— Певно вона кохає його, — каже Ліля, коли Діана кладе слухавку. 

— Або просто боїться, що якщо його зловлять, він все здасть її чоловіку. І тоді їй кришка. 

— Ти цинік, — вона усміхається. — А я все ще вірю в кохання… Але проблеми Діани це лише квіточки… Ти придумав, що робити з тим викупом? Це прблема номер один… 

— Я ж сказав, що зробимо засідку. З моїми людьми. Я зловлю того придурка. 

— Я просто не можу перестати про це думати. Його можуть викрити раніше нас.

— Ну, як на мене афера з твоєю подружкою для нас набагато небезпечніша, ніж якийсь придурок в інтернеті. Але так, я все дізнаюсь про хакера. Не дам нікому ні з якого фронту хоч якось загрожувати нам…

***

Наступного дня я дійсно вирішую серйозніше взятись за цього недохакера. Хоча, який це хакер, все, що він робить, так присилає повідомлення. Таке і не хакер зробити може. 

Єдине питання, звідки і як він дізнався про Лілю. Якщо навіть її батько не вирахував її тут. 

Я їду до офісу детектива, до якого звертався раніше. Треба поговорити не по телефону і розповісти всю ситуацію. Хочу прищучити хакера.

Коли заходжу в офіс його детективного агентства, мені кажуть почекати. Але вже за десять хвилин якийсь з клієнтів виходить від детектива і мені дозволяють увійти.

— Добрий день. Я прийшов до вас, бо ви якраз спеціалізуєтесь на кіберзлочинах. Мені треба зʼясувати особистість людини, яка писала на цю пошту, — я простягаю йому пошту і пароль на аркуші. 

— Спробуємо щось відслідкувати. 

— Він щоразу писав з різних акаунтів, ну, побачите. Це термінова справа, я заплачу стільки, скільки треба. Тільки знайдіть його якомога швидше. 

— Так, ми будемо робити все що можливе, — детектив перелічує технічні дії, які допоможуть йому вирахувати місцезнаходження шантажиста. Щось клацає, баче останнє повідомлення. — О, я бачу часу у вас зовсім мало… Правильно? 

— Так. В ідеалі я хочу все знати до зустрічі…