14 Захар

Я знав, що допомагати цій пришелепкуватій, хай і сексуальній, але до біса пришелепкуватій блондинці ризиковано. Знав, і все одно не відправив її куди подалі, щойно знайшов! Бляха! 

Я навіть не обшукав її! Залишається сподіватись, що Володимир просто повірить, що ну якби я хотів її приховати в себе, навряд би її телефон реально всплив в моїй хаті…

Залишається вірити, що він вважає мене не ідіотом. 

Перевіряю ще раз вітальню на сліди присутності цього блондинистого сексуального непорозуміння. Ніби все чисто. Видихаю, коли раптом роздається телефонний дзвінок. І на камері в домофоні я бачу чорний кубік. Швидко приїхали, практично блискавично. 

Я відповідаю на виклик:

— Алло? 

— Ми приїхали забрати телефон, — чую у відповідь. 

— Так, зараз відкрию хвіртку, заходьте, — натискаю на кнопку, щоб відкрити хвіртку. Сподіваюсь, обшук вони не влаштують. Не підозрює ж мене Володимир насправді?

Вони заходять в будинок. Їх одразу троє, що мені вже не подобається.

Я простягаю їм мобільний:

— Ось, — кажу коротко.

— Де ви його знайшли? — питає старший. Я його бачив кілька разів у Володимира, здається це заступник начальника служби безпеки. — Нам треба зрозуміти механізм, як саме вона втекла. 

— В машині, в багажнику. Я зупинявся відлити на трасі, їхав додому окружною, щоб без камер і копів. 

— Ви впевнені, що Ліля не у вашому будинку? Передивились записи з камер? 

— Я позавчора викликав на дім дівчинку і камери відключив. Вчора після зустрічі з Володимиром був пʼяний і навіть забув включити їх, — ну, з камерами треба був тільки такий варіант. Щоб їх не переглядали. 

— Це погано, — чоловік хмуриться. — Може давайте разом перевіримо будинок. 

— Ну, я не хочу якогось компромату на себе, що сплю з метеликами, самі розумієте, — знизую плечима. — Я завжди так роблю. І охорону відпускаю. Це вже в мене все на автоматі працює. Не можу спати в тих гидких готельних номерах, на яких спали інші. 

— Ну от тим більше, ви не знаєте, що було поки камери вимкнені. А Ліля виявилась дуже винахідливою дівчиною. Вона може бути у вашому будинку, а ви навіть про це не здогадуватися. Нічого дивного не помічали у свою відсутність? 

— Та ніби ні, — я знизав плечима. Це вони що, хочуть обшукувати мій будинок? Не можна цього дозволити. — Я втомився і хотів би вже лягати. Тож забирайте телефон і шукайте далі. 

— Я передам шефу вашу позицію, це звісно ваше право, — той кладе телефон до кишені. — Але самі посудіть — у вас її телефон і ви відкидаєте саму думку перевірити бодай кілька кімнат чи підвал. Це виглядає дивно. 

— Ну, можете оглянути підвал, — я позіхаю. — Тільки швидко. 

Старший киває своїм людям і ті йдуть. Так впевнено, ніби точно знають куди. Це тривожно. Значить, по дорозі сюди вони готувалися. 

— Ну поки мої хлопці працюють, пропоную поглянути і на горищі. Навряд чи б вона ховалась в спальні, правда? 

— Я взагалі не розумію, яким боком вона могла б ховатися тут. Навіть якщо була в машині, вона давно втекла, — знизую плечима.

— Ми перевіряємо ту геолокацію, що ви прислали. Але подумайте самі — дівчині було б справді вигідно заховатися у вашому будинку. Це місце, де її шукатимуть в останню чергу…