Глава 7

Четверта ранку, на вулиці ніч, але пару місяців тому в цей час вже почали світити промені світанку. Я бачив чудовий сон, уві сні нам знову по 13 і ось ось у мене мав бути день народження. Мені наснилася людина, яка показала що таке щастя, але потім нещадно забрала його, залишивши мене на одинці, на одинці з собою. Збагнувши, що я і є найкращим другом самоти. У мого сна була інша кінцівка, яку я так сподівався прожити сам, а сталося, що сталося... Лише коли я спав, я був щасливим, лише там, з неї... Я так хочу сказати їй, як її ненавиджу і так само сильно прив'язаний до неї, але це неможливо. Я хочу знову заснути та побачити продовження сну. Але мене знову переслідувало безсоння. 

Я люблю спати, бо це єдиний спосіб утекти від реальності, існування, життя, ще багато синонімів є. Цікаво виходить, проте, я люблю спати, якби можна було не прокидатися, а заснути вічним сном і придумати свою реальність, де я буду щасливим, я б обрав вічний сон, проте завдяки безсонню, я довше існую в цьому безбарвному та самотньому світі.  

Змирившись з думкою, що я вже не засну. Я встав зі свого ліжка, мурашки пробігли по шкірі від холоду. Увімкнувши настільну лампу, я взяв чисті аркуші паперу та свій погризаний простий олівець. Легкими рухами руки, я проводив по паперу, просто хотів знову її побачити. Обережно накинувши начерки її обличчя, я посміхнувся від радості або це захисна реакція, щоб не податися емоціям. Я все ж таки піддався емоціям і по моїй щоці зтекла сльоза. Я дивився на свій малюнок, і уявляв її. Я відчув глибоке горе і водночас такий сильний гнів. Я бив по столу і розірвав свій малюнок, а потім злість розсіялася, залишивши тільки смуток. Я більше не міг контролювати себе, по моїх щоках одна за одною падали сльози. Я витер сльози своєю долонею, та хотів заспокоїтися. Подумки я казав собі : хлопці не плачуть, годі бути плаксою! 

Я сів на підвіконня, дивився на порожню, похмуру та темну вулицю. Увімкнув тихо музику, взяв книгу і став проживати чуже життя. Це допомогло трохи відволіктися, час пройшов швидше, ніж я думав. Тому почав збиратися до школи.

У школі я до жуті хотів спати, тому і не помітив як відключився. Я заплющив очі буквально на хвилин 10, а виявилося, що я проспав весь урок, я б далі спав, якби моя сусідка по парті мене не розбудила. Спросоння я подивився на неї, сьогодні вона виглядає набагато краще ніж вчора, ну чи мені так здається. Я позіхаючи запитав її про те, що вчора трапилося. Вона ж у свою чергу, лише похитала головою і тихо сказала що трохи згодом розповість.