Глава 4

Я лежав на ліжку, глибоко замислюючись над ситуацією з минулого, чому все так склалося. Я ніби потрапив у сон, але не спав. Я міг би і далі бачити минуле, якби мене не відволік телефон, він і повернув мене до реальності. Я потягнувся до полиці, та взяв телефон. На моє здивування, прийшло повідомлення в телеграмі. Мені ніколи не писали туди, лише сестра пару разів і все. Тому я подумав, що то був якийсь черговий бот, але зайшовши в телеграм, то побачив повідомлення від людини: "Ну шо ти? Як ти? Хоч пам'ятаєш мене?" . 

Я здогадатися хто це, то був той хлопець з парку. Я подивився на його фотографії в профілі: У нього були коротке, чорне волосся, овальне лице та сірі або голубі очі, по фото складно сказати. Вечір коли ми познайомились, було темно, тому я дуже погано бачив його обличчя, лише чорну пляму, на якій було видно тьмяні відблиски ліхтаря.

Я відповів йому: "Я нормально, а ти? Так я пам'ятаю тебе ". Він одразу зайшов в мережу, та щось печатав : "Та я в загалі супер. Не хочешь вівторок зустрітися?" 

"Я не проти, давай на тій же лавці, о 19:30?" - відписав я. 

"Добре"- відписався він .

Я сів на підвіконня, та дивився на захід сонця. Цікаво куди це все приведе‽ На це питання в мене не було відповіді, час покаже. Сподіваюсь історія не повторится, бо якщо так буде, я не витримаю. Я буде в край обережнем. 

Вихідні пройшли швидко, в субботу я не спав, бо було страшенне безсоння, а в неділю ледве заснув. Я почав малювати нову картину, та поробив уроки.

Понеділок, початок нового тижня, знову школа, це сумно, але не уникнено. 

Я лежав на парті, дивлячись у вікно і слухаючи музику. Мене хтось легенько поплескавши по плечу, я повернув голову і то була Поля. Дівчинка з довгим чорнем волоссям, була у дуже хорошому настрої, такою радісною я її ніколи не бачив. Я привітався з нею, а вона посміхнувшись сказала : 

—Привіт, як ти? 

— Не погано, а ти як? Чому такий настрій чудовий? 

— Я взагалі супер, мене покликал на побачення хлопець, який мені давно подобається. Навіть не віриться що це все зі мною відбувається. Я так рада, розумієш? - захватом розповіла Поліна, її очі горіли від радості. 

— Ухти круто, так-так розумію, я вітаю тебе, а хто цей хлопець? 

— А ти його не знаешь, він з старої школи де я навчалася, і завтра я йду з ним на побачення !

— Бажаю удачі, та чудово провести час ! Я радий за тебе, правда ! - я з посмішкою сказав їй це. 

Я справді був радий за неї. Бо вона єдина людина,  з якою мені більш менш комфортно в цій школі. Завтра в неї побачення, а в мене зустріч з Тохою.