Глава 2

Я довго не міг заснути, але всеж заснув, спавши всього 3 години. О 7 ранку я прокинувся, та почав збиратися, часу зайняло не так багато . 

В 8 починалася лінійка, але лише для молодших та 11 классів. Тому мені потрібно було прийти лише на классну годину, яка теж починалася о 8. 

Я вийшов на вулицю, на вулиці було доволі прохолодно, та йшов дощ. Забувши парасольку вдома, вирішив не повертатися за нею, нічого страшного якщо трохи промокну. Пішов я до школи, час був 7:49, якраз прийду вчасно. Підходячи до школи, бачу радісних першокласників, які ще не знають що їх чекатиме. Я зайшов до школи, і вже побачив знайомі обличчя. Вже біля свого кабінета, зайшов, привітався з  класухою, вона привіталися теж з не захватом. Сівши на своє місце, а саме на останню парту,  першого ряду, біля вікна.  Найліпше місце на мою думку, звідси ти все бачиш, можна легко списати, та й просто тут комфортно. Я подивився на свій клас і помітив що багато кого не було, може спізнюються чи пішли після дев'ятого. Вже продзвонив дзвінок, та через декілька хвилин зайшла паралель, їх було 15, так саме як і в моєму классі. Я вже зрозумів, те що нас об'єднають. Паралель сіла де були порожні місця, всі сіли, та біля мене було останнє вільне місце. Дівчина яку я ніколи не бачив (певно була новенька), закотила очі, та не захватом сіла зі мною. Марія Анатоліївна (классний керівник), привітала всіх з днем знань. Та сказала, що нас об'єднали з В классом. Тепер ми 10 Б. Вона ще щось там казала, але я її вже не слухав. 

Коли классний час закінчився, я вирішив познайомитися з сосідкою по парті:

— Я тебе ніколи не бачив у школі, ти новенька? 

— Так, новенька, і мені про тебе вже все розповіли, тому не накручуй себе, що ми можемо дружити. 

— Хах, та я й на збирався с тобою дружити, ти вже себе накручуєшь , просто заради пристойності спитав, і знову спитаю : Як тебе звати?

—Поліна, а тебе?

—Я Міша, ось тепер ми знайомі . 

— Угу 

Після закінчення всіх занять, я одразу повернувся додому, та почав домальовувати свою картину, а потім заснув.