Така ж, як і я, майже…

   Я відчула різкий пронизливий біль. Хтось сильно плескав мене по обличчю. Така незручна поза, все тіло заніміло. Мої руки були зв’язані, і підняті в гору ціпком, перекинутим через скобу на стелі. Я майже висіла. Велика кімната, без вікон. Чиста, але без меблів. Лише занадто дорогий, для такого місця, килим, клітка поруч і сходи нагору. Цей килим – запорука безпеки: коли ти його бачиш, то розумієш, що тут тебе не вб’ють. Напевно це підвал, але ж як яскраво освітлений.

   - Годі! – прокричала я.

   - Це добрий знак, Querida, ти вже підвищуєш голос, - відповіла гарна, струнка жінка, все ще продовжуючи плескати. Її шкіра була бездоганною, гарного бронзового відтінку. Вона іноземка з темним, майже смоляним волоссям. Її одяг виглядав занадто відверто, але був максимально зручним. Не дивно, що «бабуся» так вправно била жінку, яка видавала себе за мою маму. Дуже гарне обличчя, зовсім не нафарбоване, але рухи занадто відверті і розкуті.

   - Хто ти така і що тобі від мене потрібно? Давно ти прикидаєшся моєю бабусею? Ти знаєш жінку, яка видавала себе за мою маму?

   - Так, вона дуже гарно виконувала свою роль, аж доки Господар не розповів тобі про неї, це щодо твоєї «матусі». В тебе так багато запитань, навіть не знаю з чого почати свою розповідь і чи потрібно це взагалі? А твоєю бабусею я прикинулася лише раз.

   Я трохи заспокоїлася і збагнула, що на мене ще й нашийник одягли, немов усієї цієї конструкції було замало. Нашийник, на недовгому ланцюзі, закріплювався на стовпі, вмонтованому у стелю та підлогу, неначе пілон для танцівниць, а може то саме він і був. Застібався нашийник на замок, що відмикався звичайним ключем. Невеликий, але важкий, він висів, наче капсула з адресою, яку власники собак вішають своїм улюбленцям.

   - Розв’яжіть мені хоча б руки, я все одно нікуди не втечу з такою конструкцією на шиї, вона доволі важка.  

   - О ні, Querida, ти можеш тікати, мандрувати, блукати у будь-який світ сну, який забажаєш, але ти все одно повернешся сюди. Бо це справжній, реальний світ. Я навіть хочу, аби ти сама знайшла шлях у мій світ, який дуже скоро стане рідним для тебе, - жінка посміхнулася.

   - Навіщо я вам? Я нічим не зможу бути вам корисною.

   - Querida, як ти помиляєшся. Маючи дар будувати шляхи, приводити людей у загальний світ сну, ти обов’язково станеш мені у пригоді! Ти навіть не уявляєш, як ми зможемо це використовувати. Наші клієнти – високопосадові особи. Лише уяви – не потрібно нікуди йти у реальному світі, коли тебе можуть привести у дивовижне місце уві сні, в місце, де гарні дівчата або хлопці виконають будь-яке бажання, місце яке ти зможеш заздалегідь нафантазувати самостійно. Звісно коштувати це буде не дешево.  

    - То це якийсь бордель? Але ж ти сама переходиш і сама можеш приводити своїх клієнтів! Навіщо вам я?

    - Бордель? О ні, Querida, не смій називати мою мрію жалюгідним борделем. Я побудувала дивовижну фантазію у власному світі сну, навчилася прикидатися будь- ким. Але, нажаль, шляхи мені не піддаються, для цього мені потрібна ти. Це просто диво, що я знайшла тебе. Твій власний світ дуже близько до мого, хоч ти про нього навіть не здогадувалася. Я бачила того хлопця, якого ти привела.

    Я раптом подумала, що не бачила нічого дивовижного, або яскраво-фантазійного поруч з моїм власним світом. Тим паче того, що можна назвати мрією, хоча слово «поруч» для кожної людини має різне значення. Про це я їй і сказала:

   - Я не бачила поруч місця, яке могла б назвати хоча б «віддалено» мрією.

   - О, Querida, ти просто ніколи там не була, я дуже скоро покажу його тобі. Це місце дивовижне. Воно на будь-який смак. Ти дуже часто проходила повз млина і пральні. Це місце – мій початок. Коли я не знала, що можу мандрувати світами я була звичайною, юною, трохи наляканою, загнаною життям у кут. Саме тоді через відчай і втому з’явилося це місце. Є такий вислів – копатися у брудній білизні. Саме це я і робила в реальному світі і в прямому і в переносному сенсі. Вдень – важка праця в пральні, ввечері – чоловіки використовували мене у своїх іграх. Я була приманкою, мені давали різні завдання – пофліртувати з ким треба, випити, заманити у ліжко, доки інший стежив і фотографував. А потім мені перепадали якісь крихти. Мізерна плата від величезної суми. Це зветься шантаж. Вся ця брудна білизна з’явилася в будинку біля млина. Але потім, збагнув це, я почала втілювати свої фантазії. Так і з’явилося місце моєї мрії.

   - Невже ти й справді, пройшовши крізь все це хочеш і далі мати справу з таким заняттям? Наскільки я розумію – ти головна особа у борделі. Як його не називай: мрія, фантазія, диво, але це бордель.

   - Твоє уявлення про мрії людей дуже обмежене. Чому ти вважаєш, що вони забажають лише одного? А якщо й так, то чому ні? Це величезні гроші і справа звична для мене. Я люблю керувати, і впораюсь з будь-яким закладом. Тобі треба лише побачити мій світ, аби збагнути всю його велич. Ну добре, Querida, залишу тебе відпочивати, до скорої зустрічі уві сні.

   Вона казала це із таким захопленням, так, як кажуть про найдорожче і наймиліше у світі. Її обличчя осяювало натхнення, нею керував захват, а за мить вже скам’яніло.

   Виходячи, з кімнати вона натиснула якусь кнопку поруч зі сходами і ціпок різко опустився. Я впала на підлогу від несподіванки. Попри те, що я почувалася добре, нескінченні переходи вимотали мене. А ще, дуже хотілося їсти. Здорове тіло повне життя потребувало енергії.