Перші відповіді...

   Я лежала зовсім самотня. Навкруги не було нікого. Ні лікаря, ні медсестер, взагалі нікого. Ця огидна, лікарняна лампа тускло освітлювала кімнату. Я побачила, що штору, поміж мною і Медеу не закрили. Він так само, як і раніше непритомний. Підключений до апаратів, весь у гіпсах і трубках. Це все так жахливо. От якби ж все це було сном. Я навіть погодилася би щоночі ховатися від людей з «пральні». Я згодна жити там, навіть якщо доведеться зустріти інші невідомі та загадкові речі. Я навіть згодна жити на тій смердючий річці, аби тільки не так.

   Така слабка і втомлена я лежала і міркувала про своє «життя». Якщо це існування можна взагалі назвати життям. Лежати між життям і смертю і блукати у снах, шукаючи в них спасіння. Як добре, що у людей є сни. Лише вони мене рятують. З цими думками я знов провалилася у пітьму.

***

  Я стояла біля ями з рибою. Світало. Озирнувшись навкруги я побачила Медеу, який біг до мене тією дорогою, що вела до Великого Будинку. Він сяяв від радощів, і виглядав так, наче має добрі новини. Так ніби дізнався про щось хороше.

    - Є якісь новини? – запитала я його.

   - Так, я пішов за Господарем до будинку. Спочатку він мовчав, дуже довго. А потім, пройшов якийсь час і він сказав – ви в моєму світі снів. Сказав, що у кожної людини є свій «власний» світ. Але люди, зазвичай, відвідують його лише ментально, під час тієї фази сну, коли кора головного мозку лишається активною.

   - Тобто світ снів. Власний світ снів людини. Ми у його сні. Тоді як ми тут опинилися всі разом?

   - Він сказав, що ти маєш особливе вміння, про яке він мені не розповів. Саме завдяки йому ми всі тут разом. Але це ще не все. Окрім світу сну кожної людини є загальний. Спільний для всіх. Якщо людина якось переходить до нього, то декільком людям може наснитися спільний сон. Але таких людей настільки мало, що це трапляється дуже рідко. Така людина може просто побачити спільний сон, але не зрозуміти що вона в спільному світі, не розділяючи цей сон ні з ким.

   - То ми у спільному світі снів?

   - Ні, він сказав, що саме в його.

   - Тоді чому тут моя померла бабуся?

   - Та жінка, що грає в шахи твоя бабуся?

   - Так, я вже бачила її і не раз.

   - Нам треба з нею поговорити.

   - Вона нічого не каже, а Господар Будинку ніколи не полишає її на самоті. Він ніби не хоче аби ми розмовляли. Не підпускає мене до неї.

     - Рано чи пізно він піде. Все ж таки йому колись потрібно нас лікувати, - Медеу посміхнувся.

      - Тоді підемо до будинку.

   - Якщо він казав правду, то все у цьому світі і справді працює на нього. За нами будуть стежити. Саме це робили ті чоловіки з «пральні».

   - То нехай стежать, головне поговорити з бабусею.

   Ми пішли до будинку Господаря. Вулиці були пусті. Жодної живої душі ми не зустріли на своєму шляху. Зійшло сонце і все виглядало звичайним, але відлюдним і покинутим. Ніби всі ці будинки покинуті, але нещодавно.

   Ми увійшли через головний вхід, незважаючи на те що на нас там чекає. Дивовижно, але зовні будинок не виглядав таким величезним, як усередині. Ми піднялися сходами до того місця де стояв диван і ніщо не перешкоджало нам шлях. Було тихо і пусто. Жодного звуку, жодної тіні, взагалі нічого. Лише тупотіння наших ніг і все.

   Нам  пощастило – Господаря не було вдома, напевно через це так тихо. Бабуся так і сиділа на дивані.

  - Я чекала на тебе, - сказала вона.

  - Це справді його світ сну? – запитала я, - тоді чому ти в ньому?

  - Він не звичайна людина. Я чула, що він розповідав хлопцю, але він казав не все.

  - Я переказав його слова, - сказав Медеу.

  - Отже у тебе є дар, як і у Господаря Будинку. Окрім того, що в кожної людини є свій «власний» світ сну, і є «загальний» світ сну, спільний для всіх, є й інші світи, в яких також живуть люди. А тепер уяви, що те, що для тебе сон для когось – реальність. Звичайна людина мандрує лише ментально і лише по своєму світі снів. Та є люди які переходять у загальний. А є такі, як я і ти. Ми можемо переходити не тільки в свій або загальний світ снів, але й відвідувати чужі світи, будувати шляхи, приводити звідти інших людей. Так, як ти зробила з Медеу. Ти побачила його в одному з світів, і привела сюди. В цей світ сну, який ти часто відвідуєш.

   - Я приїхав потягом, за власним бажанням. Мене ніхто не приводив, - сказав Медеу.

   - Хлопче, що зазвичай тобі снилося? Тобі часто снилася залізниця і потяг, те як ти їздиш на ньому?

    - Ні, це було вперше. То я сів у потяг і приїхав у світ снів мого лікаря?

   - Не зовсім, так це світ снів лікаря Господаря Будинку. Але він є частиною спільного світу снів. У таких людей, як він, я і Амеліна власний світ снів знаходиться у загальному. І вони можуть вільно мандрувати від одного світу до іншого. І не лише ментально. І не лише у світ снів, а й  в інші реальні світи.

   - Як я можу переходити від одного світу до іншого через сон у реальність, коли я навіть ходити не можу?