Глава XIII

Труп помістили в чорний пакет, відвозячи до моргу, де буде проводитись розтин, а поки Джоз прибирав за собою, Деміан із Зейном обшукували будинок. Слідчий залишився на першому поверсі біля крейдових кордонів з великою кількістю крові, поки хлопець вирішив дослідити робочий кабінет, який завжди може розказати більше, ніж можна побачити неозброєним оком. Знаходячись на другому поверсі, права рука відчувала полегшення, тепер відчувались тільки легкі поколювання.

З першого погляду звичайна кімната, але можна помітити чашку з-під кави не на своєму звичному місці, кавовий слід від тарілочки знаходився по праву руку, який зараз стояв по ліву. Записи в щоденнику зроблені наспіх, тремтячою рукою, краще буде сказати на колінах писав, а ні ж на столі. Краватка висіла на спинці крісла, потерпілий на першій погляд хоч був не у найкращому вигляді, але не здавався людиною, яка кине річ не дійшовши до гардеробу.

— Комп’ютера немає, як і ноутбука, або їх взагалі не було, або вкрали. Мені більше подобається варіант крадіжки, все ж таки десь повинен бути телефон, — Деміан розмовляючи з самим собою нишпорив по шухлядах кабінету.

Відкриваючи навмання висувні шухляди хлопець натрапив на зачинений, на якому ніякого отвору для ключа не було. Ще декілька разів посмикавши, Деміан присів навпроти розглядаючи квадратну ручку. Він відчував, що всередині цього ящика щось є, тому перевертень зняв з однієї руки рукавицю. Інтуїція не підвела, тільки гола рука доторкнулась до дерев’яної фігурки, відчувались ледь помітні повороти зліва направо. Поворот ліворуч на дев’яносто градусів, а потім різкий на триста шістдесят і ящик з клацанням відчинився. Потягнувши на себе, Деміан почав розглядати папери, які порівняно з документами на столі, були складені по хронології в обережні стопки. В самому кінці знаходився кнопковий телефон, а поряд із ним сім-карта. Відвинувши кришку та батарею, Деміан вставив карту, після чого увімкнув телефон. Екран загорівся, заряд батареї повний, що означає, що пристроєм постійно користувались. Переглянувши історію дзвінків нічого не виявив, але в контактах було тільки двоє людей, підписані як: «Кілліан» та «Хілл». Знизу почувся жіночий крик, дракон взяв з ящика деякі документи, проте залишені у шухляді сфотографував на свій телефон. Закривав ящик за ти же принципом, тільки у зворотному порядку, кнопковий агрегат Деміан поклав до внутрішньої кишені куртки, попередньо вимкнувши його.

Одягаючи назад рукавицю на сходах, голос жінки ставав голоснішим:

— Хто ви і що ви робите у моєму будинку?! Як ви взагалі сюди зайшли?! Де мій чоловік, він повинен бути вдома? — дзвінкість голосу сильно била по барабанним перетинкам.

— Стівенс Зейн, слідчий, веду справу смерті вашого чоловіка, — поки дівчина затихла, чоловік представився, тримаючи в руках фотографію загиблого з впливовими політиками.

— Покладіть на місце, будь ласка, — жінка стиснула долоні в кулаки, довгі нігті впивались в ніжну шкіру.

— Представтесь, — попросив Джоз.

— Камелія Брілт, наречена Закарі, — голос дівчини почав тремтіти, зуби стукали один від одного.

— Де ви знаходились в останню добу та хто може підтвердити? — Зейн продовжував невеличкий допит, спостерігаючи за прибиранням товариша, паралельно поглядаючи на Камелію.

— Я була у м-мами, чотири г-години їзди звідси. В-вона підтвердить, — до всього пакету акторської майстерності додалось заїкання, а її помаранчева аура все інтенсивніше починала блимати.

— Досить брехати, — позаду жінки з’явився Деміан, який був набагато вищий за неї.

«О-о-о, зараз почнеться цирк. Почекайте, я за попкорном», — Динарі не зміг втриматись від коментарів.

«Закрийся, з тобою пізніше поговоримо», — хлопець одним словом загнав дракона у темряву, звідки він не міг говорити.

— Як я м-можу брехати п-поліції, мій н-наречений помер, — по щоці потекла сльоза, яку Камелія зловила, а за нею ще одна, дівчина не встигала витирати.

— Уінн, не лізь не у свою справу, ти – стажер, твоє завдання спостерігати і не вештатись під ногами, — Зейн простягнув паперову серветку жінці, у якої всі руки були в сльозах.

— Добре, збирайте локшину на свої вуха, я тоді піду перевірю спальню, — Деміан попрямував назад на другий поверх, тоді плач Камелії стих.

— У вашого коханого були вороги? — Джоз здійнявся на ноги, обтрушуючи коліна своїх джинсових штанях.

— Він ні з ким не сварився, вів свій бізнес чесно, як того потребував закон, — Брілт припинила плакати, голос не дрижав, тільки червоні очі стали свідком проявлення почуттів.

— Вибачаюсь, але тут я вже не стримаюсь, — дракон повернувся назад до слідчих, кидаючи на кавовий столик частину документів, яку він забрав із зачиненого ящика.

— І що це? — дуже навіть логічне запитання від Стівенса.

— Якщо ви не полінитесь і уважно прочитаєте, то це компромат на дуже впливових людей в політиці. Тому маю припущення, що то не звір, як більшість з вас подумали, а навмисне вбивство. А у нашої гості неправдиве алібі, якщо піти до спальні і зазирнути до гардеробу, то речей леді ми не побачимо. Зізнавайтесь, де ви насправді були і ким ви приходитесь вбитому, — холодний голос парубка викликав мороз по шкірі присутніх, навіть оперативники з коридору притихли, підслуховуючи.