Пролог

Кліррей. Даркволт. 3031 рік. Місто, яке відмовилось від бе­тонних будівель на користь дерев'яним, які стояли довго та на­дійно поміж соснових насаджень. У будинків є особливість, з першого погляду звичайна дерев'яна будівля, але як тільки зайдеш у приміщення, перед очима може з'явитися справжній пентхаус, офісні центри, або найпростіша хатинка з неперевершеними мас­штабами. Але є виключення, у вигляді навчальних закладів для дітей, школярів та студентів, саме для цього керівництво виділило великі території лісу для кращого розвитку майбутнього покоління.

Міське населення планети – перевертні, різних класів тварин, від собачих та котячих, які зустрічаються найчастіше, до морсь­ких та містичних, що дуже важко зустріти. Морські віддають пе­ревагу місту Ноклі, яке найбільше їх влаштовує за розташуванням та кліматом, а для яких цілей вони знаходяться у лісовому регіоні залишається загадкою. Саме мешканці Даркволту не дуже любить контактувати з іншими, хоч у бізнес перемовинах їм немає рівних.

Ближче до Вудланду місто рідіє своїми сосновими лісами, що дає можливість зрозуміти, бетонні споруди недалеко, бо всі сусі­дні країни відмовились від використання чарівних дерев'яних бу­динків, обираючи величезні споруди, показуючи всі свої переваги та міць. Але Даркволт не відмовляється від транспорту для пере­міщення, не кожен перевертень зможе вистояти дистанції, а деякі взагалі не можуть перевтілюватись, або ще гірше, залиши­лись неспроможними на функціонування кінцівок. Тому Даркволт назавжди залишиться столицею та найповажнішим регіоном Клір­рею.

У порівнянні з Вудландом Треджи, Кармалія, Ноклі та Колм­нес взагалі не претендують на право за владу, головне, щоб насе­лення не страждало від безробіття, голоду та сирітства, але з цим столиця вправно допомагає своїми поставками та бізнес угодами, що тривають протягом десятиліть з кожним новим власником компаній, бо великий гріх буде втратити такого вигідного і бю­джетного постачальника.

Кожен регіон особливий своїми рельєфами та природніми зонами. Даркволт багатий сосновими лісами, вся його територія складається з них, в яких зустрічається небагато озер, а вірогід­ність потрапити до болота у десять разів більше, ніж до річки, якої на всю столицю лише чотири русла. Вудланд був у лісах, але від­мовився від них на користь технологіям з заходу. Тому в основ­ному мешканці спостерігають види на скелі та невелику посадку біля Даркволту, що була залишена як послуга. Треджи ввібрав у себе Вудланд, своїми будівлями, та Даркволт, своїми лісами, але дубовими. Звичайно вони не такі густі, щоб уникнути небезпечних ситуацій біля споруд. Кармалія багата на степи та поля, найкращий регіон для зернових культур та польових перевертнів, всього одне русло ріки, яка лягає повз шести країн та впадає до трьох океанів, Блекхолу, Вілхойлу та Неютралу. Ноклі найменший регіон, вкритий пісками, вважається як портове місто з якого йдуть відправки до інших материків, або йдуть поставки продуктів, які неможливо виростити у кліматі Лайтрею. Колмнес же складається із гір, роблячи його небезпечним місцем для проживання, тому більша частина перевертнів намагається виїхати до іншого регіону, або ж обирають райони, де обвали трапляються дуже рідко.

До старшої школи «Ворефул», що знаходиться у найгустішому регіоні Даркволту, приєднується, на перший погляд, звичайний юнак. Постійно мовчить, завжди сидить у кутку, ні з ким не спілкується, одним словом — дивак. У гуртожитку, який був збудований за обдурюючим прийомом, попросив окрему кімнату, щоб ніхто не муляв перед очима. Тільки початок навчального процесу, а в новинах школи вже всі метушують з приводу новачка, кожен намагається познайомитись, доторкнутись, зрозуміти до якого класу перевертнів він належить, але все марно, той вибудовує навколо себе непорушні бар'єри, тільки хтось захоче доторкнутись, як одразу з очей іскри летять у різні сторони. Тому всі обрали надійний і перевірений роками метод, просто уникати зустрічі з ним.

Що ж це за хлопець? Деміан Уінн, 17 років, рік тому самотужки переїхав з Колмнесу, чи є у нього батьки нікому невідомо. Звичайно, існують дитячі будинки, але завдяки тому, що юнак зміг довести свою самостійність його відпустили. Чесно кажучи, за ним там і не слідкували, всі тільки з полегшенням зітхнули, як тільки той перетнув межі будинку. З маленькою валізою Деміан направився куди очі бачили, у будинку їх нічому не навчали, що могло б знадобитися у повсякденному житті, тому довелося довіритись інтуїції та своїм власним дослідженням. Дійшовши дивом до дороги хлопця підібрав чоловік-панда, судячи з його синців під очима, років за сорок, приємна з виду людина, протягом всього шляху намагався якось розговорити хлопця, а той або кивав головою, або відповідав черговими фразами. Добравшись до Даркволту чоловік поїхав далі, висадивши хлопця на узліссі.

Деміан з самого дитинства ніколи і ні при яких умовах не користувався своєю другою сутністю, тому весь час йшов пішки, поки не натрапив на маленьке поселення. Його там з радістюзабрали до себе, а одне подружжя бурих ведмедів прийняли його як сина. Парубок намагався допомагати з усім чим міг, щоб відплатити за дах над головою та сімейний затишок, якого в нього ніколи не було. Подружжя, яке разом прожило більше тридцяти п'яти років, не дивлячись на свій вік, жили у достатку.

Щастя тривало недовго, лише рік, протягом цього часу у невеликому поселенні почались дивні події, зникали діти, дорослі, худоба і жодних слідів поруч, тільки червона троянда, або ж пелюстки. Тому кожної ночі ніхто не виходив на вулицю, але якщо знаходився той, хто все ж таки наважився вийти, то вже ніхто його не бачив. Однієї ночі зникло подружжя ведмедів, що тоді взяли до себе хлопця. Деміан навіть не знав, що його старі вирішать вийти на вулицю вночі. Той спав непробудним сном, але жителі не повірили і вирішили вигнати його з поселення.