Глава 21

Сирена над полігоном не вщухає. Її виття перекриває навіть шум вітру. 

Дракен Торвальд підводить голову, вдивляючись у важкі грозові хмари. Вітер б'є просто в обличчя, але він навіть не помічає цього. З хмар виринають три величезні дракони. За ними ще двоє. Потім з'являються інші, і Дракен швидко рахує їх, відчуваючи, як наростає тривога.

Одинадцять.

Усі летять злагоджено, тримаючи однакову відстань між собою. Жоден не виривається вперед і не відстає. Дракену вистачає одного погляду, щоб зрозуміти, що перед ним досвідчені бойові вершники, які чудово знають, що роблять.
На їхніх обладунках немає жодних розпізнавальних знаків. Зате на драконячих сідлах добре видно бойові установки, а ще деякі з них мають енергетичні списи.

Над полігоном починають підійматися захисні куполи Академії. Величезні напівпрозорі щити повільно змикаються над скелями, але раптом один із них блимає й зникає. За ним гасне другий. На мить захист знову спалахує, проте так і не відновлюється.

Дракен здивовано дивиться вгору. Щось явно пішло не так. Ці куполи повинні були закрити повітряний простір за лічені секунди!

— Диспетчерська! Що у вас із захистом?! — різко запитує Дракен через комунікатор.

— Інструкторе, система отримала команду скасувати активацію! — долинає схвильований голос оператора. — Але ми нічого не скасовували! Намагаємося перезапустити!

Дракен стискає зуби й знову дивиться на невідомих вершників. Ті вже подолали зовнішній рубіж і продовжують наближатися.

Хтось втрутився в роботу захисної системи. І, судячи з усього, зробив це зсередини Академії. Білий під Дракеном неспокійно ворушить крилами й гарчить.

— Бачу, друже, — тихо промовляє Торвальд, міцніше стискаючи повіддя. — Мені це теж не подобається.
Він озирається на десятки курсантів, які ще кілька хвилин тому безтурботно виконували навчальні маневри, і негайно тягнеться до комунікатора.

— Говорить інструктор Дракен Торвальд, Академія Драксарії! — гримить він на відкритій частоті. — Ви увійшли в заборонену зону. Назвіть себе та негайно розвертайтеся!

Цього разу в комунікаторі лунає відповідь.

Голос незнайомця звучить трохи неприродно. Попереду загону летить величезний дракон у темній пластинчастій броні, а його вершник навіть не намагається приховати обличчя.

— Ми прийшли туди, де поколіннями катували наших драконів.

Дракен хмуриться. Голос нападника лунає на всіх відкритих каналах, і тепер кожне його слово чують навіть першокурсники, які поспішають до захисних контурів.

— Ви називаєте це Академією, — продовжує незнайомець. — Ваші Архонти називали це прогресом. А ми знаємо, скільки крові драконів пролилося під цими стінами!

Він замовкає, а потім вигукує:

— Драксарія повинна заплатити!

Поки лунає ця моторошна обіцянка, Рейнар різко скрикує, вчепившись вільною рукою в скроню. Його свідомість прошиває знайомий, бридкий зв'язок.

— Дракене! — волає юнак у комунікатор. — Вони пов'язані з Ехом! Це воно!

​Торвальд зціплює зуби, готуючись до зіткнення з безмозкими маріонетками. Проте Рейнар на спині Ірі мружиться, провалюючись у ментальну мережу противника, і розуміє дещо куди жахливіше. Це не суцільний, безликий хор заражених. Зараз це його спільники, що прилетіли з власної волі.

Юнак уловлює чужу злість. Пекучу ненависть. Страх перед поразкою і непохитну віру у власну правоту.

Тієї ж секунди Вірея, яка на Багряному прикриває відхід молодших, опиняється достатньо близько до одного з нападників. Дівчина готується побачити моторошні чорні провалля Безодні, але теж зустрічається з абсолютно нормальним поглядом. 

Дракен ще розраховує виграти хоча б кілька дорогоцінних секунд, аби першокурсники встигли сховатися за найближчими скелястими виступами. Проте ватажок нападників навіть не планує продовжувати дискусію. Замість відповіді він різко опускає руку, віддаючи мовчазний наказ.

​Один із темних драконів виринає з клину, і з його бойової установки зривається сліпучий згусток плазми. Але він летить не в Торвальда. Смертоносний промінь прошиває повітря і вдаряє просто в беззахисну групу наймолодших курсантів.

Вибух оглушує полігон. Ударна хвиля відкидає кількох драконів убік. Іллар Мейн — худорлявий першокурсник, який ще вранці захоплено обговорював із друзями складні віражі, — навіть не встигає ухилитися. Енергетичний заряд влучає просто в його сідло. Молодий дракон різко смикається, відчайдушно б'є крилами, намагаючись утримати рівновагу, але пошкоджені ремені один за одним лопаються.

Іллар вислизає із сідла й зривається вниз.

— Ні! — відчайдушно кричить Кайрен, і Чорний миттєво відгукується на його думку.

Дракон складає крила й стрімко кидається вниз. Вітер б'є Кайрену в обличчя, збруя боляче врізається в плечі. Він бачить Іллара зовсім неподалік, бачить, як той безпорадно розмахує руками, намагаючись за щось ухопитися.

— Швидше, Чорний! Ми маємо його упіймати!

Дракон щосили прискорюється, але ущелина наближається надто швидко. Кайрен нахиляється вперед, простягає руку й розуміє, що не встигає. За якусь мить Іллар зникає між гострими скелями.

— Ні... — видихає Кайрен, не в змозі відвести погляд від ущелини.

І тут над полігоном лунає такий страшний рев, що навіть крізь гуркіт вибухів його чують усі. Молодий, поранений дракон Іллара, що намагається втриматися в повітрі, кличе свого вершника. Але відповіді більше немає.. Біль прошиває кожного пекучими голками.

Кайрен і Чорний виринають з ущелини самі. Дракен бачить їх і все розуміє. Іллар, який ще сьогодні разом з іншими виконував навчальні маневри, більше не повернеться.

Але нападникам байдуже. Один із них уже розвертає свого дракона, і наступний енергетичний заряд мчить знову до групи першокурсників. У небі спалахує вибух. Налякані курсанти розлітаються в різні сторони, ледь не зіштовхуючись один з одним.