Глава 17

Минає кілька днів, перш ніж головний фахівець нейрорезонансного відділення нарешті ставить довгоочікуваний підпис на голографічному бланку та з підозрою мружиться на свою підопічну.

​— Дозвіл на польоти і подальше навчання підтверджено, курсантко Соларіс, — сухо констатує. — Показники доволі стабільні, проте раджу пам'ятати про наш протокол. Не бажано навмисно перевантажувати свідомість. Якщо виникнуть неконтрольовані реакції тіла або ж чужі спогади почнуть перекривати реальність — негайно повідомляєте нас. Сподіваюсь, ми домовились?

​— Домовились, — серйозно киває Вірея, забираючи свій допуск.

​Коли вона виходить із медичного крила, дихати стає набагато легше. Попри запевнення спеціалістів, дівчина чудово усвідомлює, що вже ніколи не буде такою, як раніше. Чи буде? Однозначно лише одне: знання Кассіана Вейна не лежать у пам'яті мертвим вантажем. У цьому вона вже дуже добре переконалася. Ці знання інтегрувалися і стали частиною її власних інстинктів. Це неймовірна перевага. Проте Вірея твердо обіцяє собі, що використає це на благо і не дозволить копії давно загиблого командора замінити себе. Вона залишиться собою.

​На шляху до драконячих стійл серце радісно тріпоче. Дракон зустрічає її вібруючим гарчанням, що відлунює десь глибоко в його масивних грудях. За мить він уже опускає голову, підставляючи морду під її долоні. Вірея притискається лобом до його носа, заплющуючи очі.

​Встановлюється істинний зв'язок. Звір відчуває зміни в її свідомості, вловлює холодок, який залишив по собі зліпок, але залишається вірним дівчині. Для нього вона є і залишається вершницею — єдиною і неповторною. Вірея теж це відчуває. Серце знову наповнюється радістю.

— Я теж сумувала, любий, — шепоче Вірея, погладжуючи гарячу луску. — Ну що, політаємо?

​Короткий пробний виліт над околицями Академії перевертає її свідомість. У повітрі Вірея помічає шокуючу різницю. Раніше політ був сумішшю захвату, адреналіну та свідомого контролю. Вона постійно аналізувала швидкість, прикидала в голові траєкторію, стежила за вітром. Тепер усе інакше. Простір навколо неї розкладається на чіткі вектори. Без жодної думки дівчина відчуває аеродинамічні потоки, сліпі зони та точну відстань до найближчих скель.

​Коли Багряний ловить висхідний потік, Віреї не потрібно віддавати наказ щодо зміни кута нахилу крил — рішення виникає в голові миттєво, наче готова відповідь із підручника, який вона вивчила напам'ять ще в минулому житті. Тіло діє в ідеальній синхронізації з драконом. Це відчуття абсолютної бойової ефективності п'янить і водночас змушує шкіру вкриватися сиротами.

​Зробивши кілька кіл, Вірея спрямовує Багряного до головного тренувального полігону.

​Тут уже кипить тренування. Курсанти збираються на майданчику, над ареною гудуть магічні щити. У центрі стоїть Дракен Торвальд зі своїм Білим драконом, що височіє за спиною.

​Багряний м'яко приземляється на полігон, здіймаючи хмару пилу. Вірея легко зіскакує із сідла, проте робить це, всупереч волі, занадто жорстко та професійно.

Дракен одразу помічає її. Відривається від розмови з Кеором і йде назустріч. Хоча на його обличчі немає жодних емоцій, проте в льодяних очах спалахує відверте полегшення, від чого Віреї стає тепліше. Він однозначно радий бачити її в строю. Живою, неушкодженою і готовою до бою.

​— Курсантко Соларіс, — гучно вітає, змушуючи інших звернути на них увагу. — Радий, що медики нарешті визнали Вас придатною.

​— Не дочекаєтесь, щоб я пропустила найцікавіше, інструкторе, — у тон йому відгукується Вірея, вирівнюючи спину.

​Торвальд широко всміхається, але тут же супить брови, повертаючи собі суворість.

​— Сподіваюся, ти не розраховуєш на поблажки через це? — цікавиться. — Бо сьогоднішня програма змусить усіх пошкодувати. Особливо тих, хто не готовий.

​— Якраз на це і розраховую, — спокійно відповідає дівчина. Ловить на собі зацікавлені погляди Кайрена, Торіка та Рейнара, які теж підходять ближче, і підморгує друзям.

​Дракен киває, приймаючи її готовність, і розвертається до натовпу курсантів.

​— Увага всім! — лунає його голос. — Минулі заняття показали, що ви навчилися працювати в команді в польоті, коли все йде за планом. Але в реальному бою противник ніколи не діятиме так, як вам зручно. Тому відтепер ми переходимо до режиму абсолютної непередбачуваності. Розбиваємось на ланки, і нехай ваші дракони допоможуть вам вижити!

​Здається, для курсантів це неочікувано, та Дракен не дає їм часу на роздуми. За мить він уже виходить до центру арени, закладаючи руки за спину.

​— Ми не будемо покладатися на те, що ви бачили в голографічних відеоінструкціях, — повільно обводить поглядом курсантів. — У реальному небі ворог не вишиковується у зручну лінію і не чекає, поки ви красиво розвернетесь для удару. Частіше за все він б'є зі спини, атакує поранених, розбиває лад і створює хаос. Ваше завдання — навчитися мислити швидше за цей хаос у парі з драконом.

Після клацання пальців система полігону миттєво реагує. Над головами курсантів спалахують проєкції чотирьох нових тренувальних зон. Простір розтинають енергетичні сітки, що загрозливо пульсують криваво-червоним світлом.

​— Далі ми запроваджуємо нові режими симуляції, — пояснює Дракен, крокуючи вздовж проєкцій. — Перша — «Сліпа зона». Фантоми атакують із напрямків, які ви фізично не здатні побачити. Єдиний ваш радар — це дракон. Якщо ви йому не довіряєте, ви вже мертві.

​Інструктор вказує на іншу голограму, де віртуальна ланка розсипається на частини:

​— Друга — «Зламана формація». Уявіть, що ваш напарник отримав критичне поранення, і ви втрачаєте крило. Як швидко ви зможете змінити захист таким чином, щоб не загинути разом із ним? Саме для цього вона нам і потрібна — щоб навчитися це робити. Наступна — «Мертвий коридор». Зона, у якій звичайний політ стає вашим гарантованим кінцем. Потрібно навчитися маневрувати, ламати траєкторію, думати в трьох вимірах. І остання... «Останнє крило». Ви повинні прикрити відступ напарника, навіть якщо це означає повністю відмовитися від атаки. Статистика збитих мішеней нікого не цікавить, якщо ціною стане ваш мертвий товариш.