Глава 3

Центральний лекційний амфітеатр Драксарії ще ніколи не бачив такої кількості студентів одночасно. Зазвичай тут проводять лише найважливіші загальноакадемічні збори. Але сьогодні величезна зала забита вщерт, бо сьогоднішня лекція оголошена вкрай важливою. На кам’яних лавах, що підіймаються крутими ярусами вгору, сидять усі — від переляканих першокурсників до похмурих, зосереджених випускників. Повітря гуде від сотень голосів, нервового кашлю, шурхоту мантій, а також дивних звуків, які видають інопланетні студенти: низького рокотання, шипіння та різкого клацання жвал.

Кайрен сидить у третьому ряду разом зі своєю групою. Торік сидить ліворуч, Вірея — праворуч від нього, поряд з нею Рейнар та Зіірі. Кайрен переводить погляд на Рейнара, той понуро дивиться в одну точку перед собою. А Зіірі щось безупинно нотує у свій голографічний планшет.

​«Хм, цікаво, про що він думає?» — Кайрен занурюється в свої думки.

​Але раптом Торік нахиляється до нього та з іронічною усмішкою обводить поглядом амфітеатр.

​— Ні, ви тільки подивіться на це, — напівпошепки каже, вказуючи підборіддям на величезну магічну дошку внизу, де вогняними рунами виведено тему лекції. — Ще вчора за одне слово «Ехо» нас були готові відправити чистити драконячі стійла до кінця життя або взагалі визнати божевільними. А сьогодні це, виявляється, офіційна тема семінару. Яка гнучкість принципів!

​«І яка зручна амнезія», — похмуро думає Кайрен, схрещуючи руки на грудях. Він обмінюється коротким поглядом із Віреєю. Дівчина киває йому, явно поділяючи його думки.

​«Невже вона навчилась читати думки? Цікаво».

​Гудіння в залі миттєво закінчується, коли на центральний подіум виходить професорка Ліора Селестін. Сьогодні вона одягнена в суворий темний костюм викладача вищого рівня. Голос професорки, підсилений магією акустики, лунає чітко і холодно та досягає навіть найвищих ярусів.

— Забудьте все, що ви читали в базових підручниках з історії магії, — починає професорка без жодних вступів. — До сьогоднішнього дня вам викладали спрощену, безпечну версію реальності. Але після прориву в Ядрі Академія більше не може дозволити собі таку розкіш. Відтепер знання про природу Безодні та її вплив — це не факультатив. Це умова вашого виживання.

​Студенти повністю замовкають. Всі чують, як потріскують магічні смолоскипи на стінах. І це додає якоїсь моторошності. Торік жаліється Кайрену, що в нього навіть трясуться колінка.

​— Ехо, — Ліора вимовляє це слово занадто твердо. — Це не просто якийсь абстрактний демон чи вірус. Щоб зрозуміти, як воно діє, ви повинні усвідомити одну фундаментальну річ про ваших драконів. Вони ніколи — чуєте, ніколи — не існують як повністю ізольовані свідомості.

​Професорка плавно змахує рукою. Над її головою спалахує об'ємна ілюзія. Тисячі сяючих крапок, з'єднаних між собою тонкими пульсуючими нитками світла.

​— Між усіма драконами завжди зберігаються слабкі, фонові ментальні зв'язки, — продовжує Ліора, повільно проходжаючись подіумом. — Вони не читають думки одне одного, ні. Але ці нитки здатні переносити базові емоції, відбитки сильного болю, страху або смерті. Ваш зв'язок із драконом, хоч би яким унікальним він вам не здавався, автоматично підключає і вас до цієї глобальної мережі.

​Рейнар, який до цього сидів нерухомо, раптом здригається і весь напружується та починає помітно тремтіти.

​«Він точно знає», — розуміє Кайрен, — «адже він був там всередині цієї мережі і чув, як вона кричить».

— Саме завдяки цій архітектурі, — голос професорки стає ще суворішим, — зараження в Ядрі змогло поширитись нашими ангарами майже миттєво. Ехо вдарило не по окремих особинах. Воно вдарило по самій павутині.

​Ілюзія над головою професорки раптом починає чорніти. Одна крапка спалахує багряним, і ця гниль блискавично розповзається по нитках до інших, пожираючи світло.

​— Запам'ятайте головне правило. — Ліора зупиняється і дивиться просто на студентські ряди. — Чим сильніший ваш зв'язок із драконом, тим більшим є ваш потенціал. Справжній Резонанс чи Істинне Злиття можуть стати вашим абсолютним захистом. Але... якщо цей зв'язок побудований неправильно, якщо в ньому є страх, недовіра чи слабкість — він стане вашим найшвидшим шляхом до божевілля. Ехо не ламає міцні стіни. Воно шукає тріщини. І якщо воно знайде її у вашому розумі — ви станете його маріонеткою.

​Кайрен відчуває, як у глибині його свідомості дракон гарчить, відгукуючись на ці слова.

​«Вона каже правду, але знову не всю», — пульсує в голові холодна думка. «Вона пояснює, як воно працює, але мовчить про те, звідки воно взялося».

​Ліора продовжує лекцію, заглиблюючись у специфіку ментальних проєкцій. Вона детально описує перші симптоми втручання Безодні: нетипове посмикування крил у драконів, раптові спалахи агресії та фантомні болі у вершників у місцях нейронного контакту. Професорка виводить у повітрі кілька складних формул для побудови базових ментальних блоків і вимагає від студентів негайно їх занотувати. Раніше ці техніки захисту викладалися виключно на випускних курсах, проте тепер вони стають щоденною рутиною для кожного курсанта.

​Професорка закінчує свою частину лекції. Згортає магічну ілюзію над головою та оголошує наступне:

— А тепер професор Кровіс пояснить вам, що саме відбувається з біологічною оболонкою дракона, коли Ехо бере над ним контроль.

І ось за хвилину на подіум підіймається професор Кровіс. На відміну від зібраної та холодної Ліори, головний анатом Академії виглядає дещо скуйовдженим сьогодні. Хоча він, в принципі, завжди має моторошний вигляд, від якого у студентів холоне кров. Та сьогодні його очі якось особливо гарячково блищать. А ще професор демонструє химерну усмішку, ніби натякає, що він зробив найбільше відкриття у своєму житті.

​Деякі студенти аж відкривають роти. Торік, який особливо боїться професора Кровіса, хапається за руку друга.

​Професор змахує рукою, і у повітрі з'являється нова ілюзія. Напівпрозора, деталізована анатомічна модель дракона. Серця, судини та м'язи пульсують у повітрі яскравим червоним світлом.