Ронан. Храм

— Ані кроку далі. І бажано, аби ви опустили зброю. 

Раян звузив очі, Майло поклав долоню на руків'я меча. З хмар чорного диму виринув невеликий стрій солдат, вісім чи... десять. В центрі, оточений ними, йшов склавши руки за спиною коротун із сивим волоссям. Його обличчя було прооране зморшками, із впалими щоками, а очі горіли чимось божевільним. 

— Ми візьмемо вас обох, — заявив коротун, і лицарі синхронно із лязкотом оголили мечі. — Тебе, холоднокровний убивце і злочинцю. І тебе, псяко. 

— Не зважай на них, — заспокійливо звернувся Майло до «холоднокровного вбивці», оцінюючим поглядом пробігаючись ворогами. — Я займуся ними, а ти рушай далі. Вони не зможуть пройти слідом за тобою. 

— Тільки не зазнавайся, — стиха пирхнув. 

Раян полишив супутника із неприємним відчуттям десь усередині. Як черв’ячок. Він знову перекладав відповідальність на іншу людину. Ворогів було багато, Майло залишався сам-один. Кулаки стискалися самі по собі. Він був схожий самому собі на безпорадну дитину. Якщо до цього Герой обрав сам допомогти жителям столиці, зараз вибір був зроблений у першу чергу на користь самого Раяна. 

Паскудство. 

Під час свого буйства дракон полишив розлом у мурі зі східної сторони, через який можна було підібратися до нього максимально близько. У горлі знову зашкрібся кашель. Коли він спробував підступити ближче до дракона — в сантиметрах від нього гупнула приземляючись важка лапа.

Раян вичекав момент і знову спробував наблизитися. Дракон ляснув хвостом по муру, і зверху почали падати важкі каменюки. Раян вилаявся, відскакуючи.

Зашкребла по землі луска, звук віддалявся. Дракон рушив на північ вздовж муру, Раян — за ним, не полишаючи спроб наблизитися.

Вони виринули з диму, дракон йшов спиною до нього, похитуючи важким хвостом. Раян прослідкував поглядом від хвоста вздовж хребта аж до шиї і знову мало не вилаявся: в дракона не було хребців! Замість того була гладенька луска, за яку ніде було зачепитися. Скрадаючись, він рушив слідом і швидко присів: хвіст просвистів прямісінько над головою.

— А ти хто в біса такий? — почулося ззаду.

Він знову дістав з рукавів довгі ножі і різко розвернувся на голос. З диму вибрався ще один. Раян пробігся по ньому поглядом — не солдат. 

— Запитаю те саме.

...Дракон із шурхотом розправив крила і весь встряхнувся. 

— А щоб тобі заціпило, — видихнув Раян, миттєво забуваючи про бій. — Йому не можна злітати! 

— Ти часто відволікаєшся, не думаєш?! 

Він різко розвернувся і схрестив ножі, приймаючи на них грубий удар. Цей бій не міг продовжуватися далі. Але знову почувся шурхіт крил, і дракон здійнявся у небо. Їх обох накрило хмарою пилу, вітер збивав з ніг. Ворог стояв обличчям до хмари, і пісок потрапив йому в очі. Він опустив меча всього на секунду, почав терти очі, одночасно намагаючись слідкувати за Раяном. Той скористався моментом і різко наблизився, наносячи удар кулаком у ніс. 

Гнатися тепер за драконом не було сенсу. У небі істота була недосяжною, і про витягування підозрілих голок мови не було. Раян зітхнув і різко струсонув ледь притомного чоловіка за барки. 

— Хто в біса такий? 

— Ронан, — прохрипів той. Кров з носа залила усе обличчя. 

— Мені до одного місця. Хто ти? Статус. Якого біса причепився. Якого чорта лисого забув у триклятій Орвілії дракон? 

Терпіння вичерпувалося. На усе це просто не було часу. 

— Не знаю я! Ця тварюка просто з’явилася невідь-звідки і одразу націлилася на замок! 

— Знаєш! — гаркнув Раян і знову струсонув за комір. — Дракону до одного місця людські поселення. Чим ви його взбісили? 

— Принца в такі справи не вводять! Цим завідує мій батько! 

— Принц? — Раян небезпечно понизив голос, знову оглянув закривавлене обличчя. — Тоді що ти робиш тут? Якого дідька ти ходиш своїми зруйнованими хоромами, коли жителі твого міста лежать закривавлені чи отруєні димом, а ваші солдати їх не випускають? Якого, ковіньку твоїй матері, ти нападаєш на незнайомців, коли дракон у тебе на очах руйнує твоє власне місто?! В якій сраці твій мозок?! 

З роздратуванням він відкинув Високість на землю і провів рукою по розтріпаному волоссю, піднімаючи погляд. Дракон плавно літав колами над замком, видихаючи на дахи башт вогонь з висоти свого польоту. Якісь маленькі фігурки, скоріш за все солдати, стрибали з палаючих башт і падали донизу.

— Чудово. Просто прекрасно. 

Плакали його наміри позбутися металу у шиї лускатого. 

Скриплячи зубами, він заплів високий хвіст наново. Жовта стрічка була трохи запилюжена. 

— Досі валяєшся? — Він скосив погляд на Ронана. Після бою той здавався набагато жалюгіднішим. «Напевно, Він бачив мене так само.» — Скористайся своєю владою і зроби щось путнє. 

— Наказати лучникам... — Він затнувся, коли Раян промовисто закотив очі. 

— Знайди кращий спосіб розізлити його. Людей своїх скеруй, телепню. Твої солдати зараз вороги твого ж народу. Усі безглуздо загинуть, непогано звучить.

Повітря знову здригнулося від реву, але від цього звуку усередині стискалося трохи не так. Раян підвів голову, вже заздалегідь знаючи, що побачить.

— Ще одна тварюка, — видихнув принц, але його слова були пропущені повз вуха.

До замк стрімко летів ще один чорний дракон, небезпечно блищали криваві очі. Раян підносив пальці до губ із дивним виром емоцій. А тоді пронизливо засвистів. Бальдемар стрепенувся і вповільнився, Ронан тихо завив, хапаючись за голову:

— Ти що наробив?! Зараз він спуститься до нас — і все, кінець! Ти хіба не бачиш, який він розлючений?! Ці дракони могли побитися разом і не зачепити нас, але тепер...

Раян дивився тільки на дракона. Бальдемар плавно приземлився, переступив лапами по землі і забив крилами, нахиляючи голову до його рук. Під долонею знайома шерехувата луска, така сама, рідна, по краю обрамлена тонкою смужкою червоного. Йому забило дух як у першу їхню зустріч, незвичне хвилювання. Раян погладив лускатий ніс — руку огорнув гарячий подих — і зазирнув у криваві напівзаплющені очі. Бальдемар тихо гудів, рокочучи чимось далеко в грудях, і не рухався. Навіть хвіст, витягнувшись, завмер. Вони обидвоє ніби наново згадували цей зв'язок і поновлювали його, щоб знову відчути одне одного. Хтось тихо присвиснув. Раян майже заспокоївся. Його настрій майже покращився.