Новенька. Інцидент у трактирі

У гвардії з самого ранку царював хаос. Чутки, смішки, шепіт і глузування ширилися із страхітливою швидкістю, ледве встигаєш кліпнути. Навіть коли прийшли Блеквуд із Д`Армондом, гвардійці були не такими активними, не так багато насміхалися і не так виразно корчили пики.

У гвардії був новачок. 

Не просто новачок.

Дівчисько. 

Уперше сюди прийняли дівчисько. 

Та сама гвардія не була готова приймати її до свого кола. Уперше жінка з'являлася в цьому священному місці. 

Спершу усе було не так помітно: якісь смішки, якісь гвардійці, хихикаючи, проходили повз один одного, похитуючи стегнами на дивний манір чи трусили уявною гривою доглянутого волосся. «Фарбували» губи чи про щось шепотілися. Потім пішли некультурні жарти. Вульгарні. Образливі і грубі настільки, що навіть у Айзека від обличчя перекошувалося від почутих уривків. 

Про баб, про «її» некультурність. Про «працювала ротом» або про «може, станеш батьком». 
Сама особа, яка стала головною темою усіх розмов в форті на останні кілька тижнів, вперше з'явилася саме на тренувальному майданчику. Серед чоловічих фігур вона — витягнута, із виразними формами. Не низька. Зелені очі яскраво світилися, довге волосся було затягнуте в хвіст. І якщо під час тренування хлопці з легкістю могли зняти верх, коли ставало спекотно, то жінка... О! Для дівчини такий вигляд означав практично позиція нижче нема куди. Одразу з'їдять, назвуть легкодоступною, обплюють. Тож вона, скоріш за все, буде обливатися потом усе тренування. 

Айзек в мить викинув зелені очі з голови і повернувся до реальності. Дівча поставили із кимось іншим, і він розслабився. Добре. Голову дуже скоро зайняло інше: він встав у пару із незнайомим до цього гвардійцем, який був вищий на голову як у зрості, так і у майстерності бою. 
Краєм ока бачив Фелікса, але постарався викинути думки з голови. Не було часу на заздрість та інші емоції, коли супротивник усім своїм видом показував бажання розтрощити йому якщо не череп, то хребет точно. 
 

Айзек ледве встигав ухилятися, з розбитого носа юшило на землю. Ні про яку атаку не йшло і мови. Вже сбробував — і отримав в сонечко. Цього удару вистачало вдосталь, аби перед очима ще деякий час пливли чорні кола, і шлунок поривався позбутися сніданку. Спаринг не припинявся, але в такому стані про відпрацювання чогось, окрім захисту, не було й мови. Він чудово чув єхидні смішки, коментарі, та не міг і не мав часу приділяти цьому уваги. 
Айзек ледве встигав уникати ударів, його два рази одному не вчи, з першого разу зрозумів: якщо пропустить удар, це буде боляче. 
Не просто неприємно і кров потече — справді пекельно неприємно і принизливо. Гвардієць старанно цілив йому в болючі точки, як не в печінку вдарить, то в коліно. Або в спину: у поперек чи нирки. Айзек не сліпий, та ледве встигав за рухами супротивника. 
Справді ледве встигав. 
Знизу мелькнув кулак — Айзек навіть кліпнути не встиг, — його немов би кинуло назад, у вухах жахливо задзвеніло. Тоді до горла підступив зміст шлунку. Голоси інших викривилися, затихли, долинаючи немов би з-під води, і його кудись повело. 

 — ...тільки не усе ж відро, ідіоти. Гей! Я ж сказ... 
Його немов би вдарили в обличчя, обдало холодом, і повітря вирвалося з легенів різким товчком. Айзек широко розплющив очі. З туману випливло обличчя Фелікса. 

— Ідіоти, — констатував. 

Хтось пирхнув і зник раніше, ніж сфокусувався його зір. 

— Як-к-кого д-д-дідька? — процідив Айзек, і виявив, що тремтить від холоду. 

Мокрий одяг неприємно лип до шкіри. Здається, він випав з реальності всього на десять хвилин, деяка частка гвардійців ще спарингувалися. 

— Це було жахливо, — знуджено кинув Д'Армон, ледь поглянувши на нього, і Айзек скривився. Бездоганний вид павича викликав страшне бажання начистити цю вичепурену пику. — Тобі гарно прилетіло в підборіддя, одразу нокаут. Ти вирубився, добре, що раніше, аніж розгубив свій сніданок по землі. 

Із жалем хлопець пригадав, як Фелікс вправлявся із своїм суперником під час спарингу. Без зайвих рухів, лінькувато, але як же це було плавно і добре. 

— В тебе виходило... непогано. 

Язик не міг поворухнутися похвалити Д'Армона. 

Айзек спробував встати, притримуючись за стіну, потягнувся навіть вхопити Д'Армонда за плече, але той легко вивернувся, кривлячи губи: 

— Фе, не чіпай мене. Ти весь скупався у пилюці, до того ж мокрий як хлющ. Справжнісінький селюк. 

— Коли в мене перестане двоїтися в очах, я встану і як слід тобі вріжу, — застеріг Айзек похмуро. — Будеш зуби збирати. 

Білявий знову манірно гмикнув, задираючи носа, але надиво залишився поруч. Склавши руки на грудях, павич знову виражав усе своє презирство до оточення одним поглядом янгольских блакитних очей. Він увесь із себе був таким ідеальним, із золотими кучерями і гарненьким личком, майже той самий принц на білому коні, про якого залишалося лише мріяти усім чудовим дівчатам, та враження псував знуджений, зверхній погляд і презирство, яке можна було відчути кожною порою. 
Айзек втримався за стінку, поволі піднімаючись без сторонньої допомоги, і раптом якась думка мелькнула на краю свідомості. Занадто швидко, щоб він зміг зрозуміти. Озирнувся — на довкола все було як зазвичай. І все ж щось йому муляло... 

— Як там дівчисько? 

— Лицемірний селюк піклується про прекрасну леді в біді, як зворушливо. 

Айзек не міг нічого вдіяти, окрім як скрипіти зубами: павич мало не тягнувся до кишені за хусткою протерти награні сльози. Але, видно, стримався. 

— Твоя красуня ледве трималася, але хоча б не втратила свідомість, як дехто інший: пішла звідси своїми ногами. — помовчавши, додав Д’Армонд, коли, здавалося, вже не скаже нічого розумного. — Ясна справа, вона не рівня тим, хто щодня тренується. До того ж, якщо це чоловік. Її не шкодували, той, кого поставили дівчині в пару, навіть не робив вигляд, що стримується для неї. У перший же день відчути таку різницю в рівні і положенні... — Вони так і не зустрілися поглядами, Фелікс дивився кудись у точку перед собою, та Айзек встиг побачити, як зверхній погляд змінився серйозним і задумливим. — Якщо в неї немає причини тут перебувати, вона недовго протримається.