3

Усі дракони розмовляють, згадують минулий рік. Поруч зі мною сів Меріас, він сказав:

- Злато, не хвилюйся, якщо мій тато пообіцяв, що щось вигадає, то так воно і буде, король завжди дотримується свого слова.

- Ви ж можете вивести мене на околицю лісу, там залишити, а я дійду до міста.

- Згідно договору з людьми, ми зобов'язані повідомити, якщо людина зайшла у ліс. Але король вигдає таку причину, що тебе не будуть карати. 

Мене не надто втішили слова Меріаса. Що ж тепер зі мною буде? Я шкодую, що погодилася на те парі. Навіть не уявляю, що може вигадати король такого, щоб мене не карали. Покарання мені ніяк не уникнути. Буду я сидіти у в'язниці. Від таких думок аж плакати хочеться, на очі навертаються сльози.

- Все буде добре, я тобі це обіцяю.

Годинник на стіні пробив дванадцяту годину, дракони  пішли на вулицю, перетворилися на драконів, політали десь з пів години, я із захопленням за цим спостерігала, у цей момент я забула про все на світі, із захопленням спостерігаю за різнокольоровими драконами.  Меріас червоного кольору, як і король, королева синього кольору, є також зелені, жовті, білі, рожеві, жовто - гарячі. Дракони кружляли, робили усякі фігури в повітрі, Меріас за допомогою вогню написав у небі моє ім'я.

Після цього ми повернулися у будинок. Усі дракони в захваті від польоту, у них гарний настій, вони діляться одні з одними враженнями про політ. До мене підійшов Меріас. 

-Як тобі наші польоти?

-Чудово, я із захопленням спостерігала за вами. Ви такі красиві усі. А як ти написав моє ім'я вогнем?

-А це уже моя таємниця. Бачу, ти посміхаєшся. Я радий, що ми хоч трохи відволікли тебе від тривожних думок. Все - таки свято, веселися з нами. А я тебе не дам образити.