2

Через годину дракон привів мене у велику вітальню, тут присутні багато драконів, вони усі на мене суворо дивляться. Кімната прикрашена по - святковому: на стінах висять сріблясті та золотисті прикраси, традиційно є прикрашена ялинка у центрі кімнати, вона велика. На стелі висить велика кришталева люстра. Усі дракони одягнені у красивий одяг, чоловіки у смокінгах, а жінки у розкішних сукнях. 

- Меріасе, хто ця дівчина? - запитав один літній дракон.

- Тату, ця дівчина зайшла у ліс, каже, що програла парі подруга, тому прийшла сюди. 

- Дівчино, а ти знаєш, що між людьми і драконами є угода про те, що дракони не заходять у міста і села людей, а люди натомість не приходять у ліс?

Я опустила голову й відповіла:

- Мені батьки про це розповідали, я тепер розумію, що зробила дурницю, коли сюди прийшла, відпустіть мене, будь ласка, додому. Але я думала, що зайду у ліс, потім швидко повернуся у місто і мене ніхто з драконів не помітить.

- Ні, ми маємо повідомити про цей випадок меру твого міста. Ти знаєш, що я король драконів?

Я перелякано дивлюся на чоловіка.

Меріас підійшов до мене, поклав руки на мою голову, закрив очі, потім сказав:

- Дівчина каже правду.

- Не потрібно нічого нікому говорити, просто відпустіть мене і я обіцяю, що більше ніколи не прийду у ліс. Мене ж покарають за заборону. 

- Сідай за стіл, я подумаю, що можна зробити. До речі, як тебе звуть? 

Це говорив король.

- Мене звуть Злата.

Один зі слуг показав, де має сидіти Злата, вона сіла за стіл, їй тривожно. До Нового року залишилося пів години.