Драконячий ліс
1
Злата
Я йду у ліс. Темно. Холодно. І страшно — до мурашок по шкірі. Це мало бути веселим новорічним вечором, а не таким от випробуванням. Але я програла парі.
Ми з подругами змагалися — хто довше мовчатиме. Я не витримала: мусила сказати мамі щось важливе. Тепер — ліс. Самотня прогулянка туди, де, за чутками, мешкають дракони.
— Просто легенди, просто страшилки, — шепочу собі. Але це не дуже допомагає.
Раптом — різкий звук. Помах крил. Серце зупиняється.
Я ховаюся за старе, широке дерево. Іще мить — і бачу: у повітрі ширяє велетенський дракон. Його силует темніє на тлі місяця.
Але щойно я збираюся тікати, за спиною звучить голос:
— Хто ти така? Що робиш у нашому лісі?
Голос глухий і владний. Я обертаюся — й бачу не чудовисько, а чоловіка. Високого, міцного, з карими очима і пронизливим поглядом.
— Я… я вже йду, — шепочу.
— Ні. Тепер ти йдеш зі мною, — відповідає він і бере мене за руку.
#1626 в Молодіжна проза
#5362 в Фентезі
Відредаговано: 08.06.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
