1

Злата

Я іду у ліс, тут темно і страшно. І це замість того щоб готуватися до Нового року.  А все тому, що я програла парі. Ми посперечалися хто довше промовчить,  я програла, тому що мені потрібно було дещо розповісти мамі. А за умовами та, хто програє іде у ліс. Як же страшно, тут живуть дракони.

Я іду, оглядаюся навкруги,  поки що я не бачу жодного дракона. Може, це людські вигадки? Нічого ж не сталося, я себе так утішаю. Мені дуже страшно.

Раптом я почула помах крил, підняла очі й побачила великого дракона. Я заховалася за розлогим і широким деревом. Хоч би дракон мене не помітив. Треба негайно забиратися з цього лісу.

Великий ящір зник, я розвернулася в той бік, звідки прийшла, але почула за спиною чоловічий голос:

- Ти хто така? І що робиш у нашому лісі? 

Судячи з голосу, драконові не подобається моя присутність у лісі. Я ще більше злякалася, повільно розвернувся і побачила красивого чоловіка,  він високий, кароокий шатен,  видно, що у гарній фізичній формі. 

- Я зараз же іду звідси.

- Стій, ти ідеш зі мною, - владним тоном сказав дракона.

- Відпустіть мене, будь ласка,  - благально сказала я.

- Поки ми не з'ясуємо хто ти і чому сюди прийшла, ти нікуди не підеш. 

- Послухайте, я прийшла сюди, тому що програла парі подругам і умовою було те, що та, хто програла іде в ліс.

- Іди за мною, - наказав дракон.

Він узяв мене за руку і повів.

Через пів години ми прийшли до особняка, на вулиці холодно, я замерзла. Ми зайшли в будинок, дракон сказав:

- Я зараз відведу тебе у кімнату, де ти будеш ночувати. Можеш скинути верхній одяг, потім ми поговоримо.

- Як ночувати?! Мені треба додому!

Але дракон мене не слухав, повів до кімнати, там замкнув.