Розділ тридцять четвертий

В Ковені відьмаків валилися старі могутні дерева і палали хати. Звідусіль лунали звуки битви.

Каїн перерубив чергового лицаря навпіл, коли побачив сонного Джоша, що вийшов на ганок будинку-дерева. Холодне лезо меча шипіло від гарячої крові противника.

- Джоше, хапай меча! Магія не діє! - крикнув темноволосий, блокуючи удари двох нападників, що кинулися з двох сторін. На руках у хлопця були металеві накладки, що не давали розрубити передпліччя.

-І що я вже пропустив… - пробурмотів юнак, вистрибуючи з ганку. Під дерев’яним порогом в схованку лежала його зброя. Звільнивши дворучного меча від шкіряних піхов, Джош, не вагаючись, одним замахом зрубив двом голови, що парою бігли на Каїна. Стряхнувши меча від крові, світловолосий пішов далі, в глиб сутичок, де ворог вже перемагав своїх. Каїн йшов слідом, прикриваючи спину друга.

- На нас напали. Магію заблокували тим самим Турмаліном. В кого камінь - гадки не маю, лише можу припускати. Старійшину вбили. Нас давлять числом. Ми довго не протримаємось.

- Покидьки, - шипів Джош, продовжуючи рубати всіх, хто йому траплявся. - Я їх всіх прикінчу!

В центрі боротьби вони розійшлися по різні боки, допомагаючи тим, хто ще вцілів і бився з останніх сил. У володінні мечем не було кращих за Каїна та Джоша. Світловолосому подібний вид навчання давався дуже важко, але бажання захищати долало будь-які труднощі. Інші відьмаки не справлялись. Відсутність магії робила їх вразливими, а кількість противників збивала з пантелику і навіювала страх в суміші з відчаєм. Тепер більшість хлопців мертвими лежали на землі. У калюжах власної крові.

Раптом Джош схопився за серце. Тіло пройняв такий різкий удар, що підкосилися ноги. Хлопець озирнувся. Відчув дещо знайоме, страшне. Серед лицарів та відьмаків, що продовжували битися, тінню стояв чоловік. З лукавою посмішкою він не зводив очей з хлопця і зняв капюшон. Джош побачив старшу версію себе, але зі шрамом та червоними очима.

- Ти... - прошипів парубок, впавши на коліна. Ноги і руки вже не слухались. Меч лежав поруч. Обриси навколо почали кружляти і свідомість Джоша провалилась в темряву.

Каїн тільки встиг побачити, як друг впав на землю і розчинився, мов сірий ранковий туман. Його загнали в кут між двома прибудованими будинками. П’ятеро лицарів шкірилися. Здавалося, що їхні шалені випучені очі остаточно повипадають з орбіт. За спиною хлопця закрутився вихор, що перетворився на невеличкий чорний портал. З нього долинув чоловічий голос:

- Стрибай! Хутчіш!

Каїн без роздумів стрибнув в повітряний отвір, рятуючись від одночасного нападу п’ятьох противників.

Його перенесло в тьмяне приміщення з одним арочним вікном, що мало загострене верхів’я. Стіни і підлога були кам’яними. В кімнаті горіли свічки. З однієї сторони стояли стелажі з книгами та сувоями, між ними був втулений письмовий стіл зі стільцем. По інший бік стояло охайно застелене ліжко, що ховалося за червоним шовковим балдахіном, поруч з ним стояв постамент з блакитним скляним шаром. Біля самого вікна за ліжком височів сервант з червоного дерева.

- Де це я?.. - пробурмотів Каїн, потираючи голову. Шкіряні чорні обладунки були пошматовані. Хлопець тільки зараз помітив, що з плечей обох рук сочиться кров. - І коли встигли ті лати повідпадати…

Зі сторони вікна до нього обернувся худорлявий горбатий чоловік, років тридцяти. На маківці блистіла ідеальна залисина круглої форми. На скронях пушилося каштанове коротке волосся. Ніс горбинкою з загостреним кінцем, як орлиний дзьоб, тонкі губи. Густі брови і сіро-зелені очі надавали гостроти погляду. Він був одягнутий в сині ряси і спирався на невеличку палицю, на якій були різьблені орнаменти з зеленими камінчиками. Верхів’ю палиці прикрашав прозорий великий камінь ромбоподібної форми. Він зробив крок вперед і поважно вклонився, як високо-ранговий дворянин.

- Ти зараз у іншому світі, хлопче. Це штучна копія палацу короля Вацлава Четвертого. Мене звати Мельхіор, я колишній придворний маг короля.

- Колишній? - уточнив хлопець, встаючи на ноги. Магія поступово поверталася в тіло. Рани зуділи, щось стороннє їх заживляло, повільно, з обережністю.

- Так, після прийняття віри Христа, король зрікся використання магії. За наказом нового єпископа мене мали стратити, але мені пощастило втекти. Тепер переховуюсь у власноруч створеному світі. Спостерігав за тобою та твоїми друзями останні шість років. Ви дуже змінилися, але в мене для тебе, Каїне, невтішні новини. Готовий слухати? - з невеличкого серванту, що стояв за ліжком, полетів чайний сервіз на круглий дерев’яний стіл, що стояв між двома синіми кріслами в кутку перед дверима. Ложки самі помішували трави в горнятках, поки чайник заливав окріп. Маг махнув рукою, запрошуючи присісти. - Аста в небезпеці. До її смерті рахуються дні…

- В сенсі в небезпеці?! Що з нею?! - Каїн насторожився, повільно сідаючи на крісло. На голені вже був розстібнутий ремінець, що тримав метального ножа.

Мельхіор посміхнувся, звернувши увагу на приховану зброю, але нічого не сказав, продовжив своє:

- Герда - теперішня старійшина Ковену Гірського кільця насправді не молоденька турботлива відьмочка, а тисячолітній монстр, що продовжує своє існування за рахунок дівочої магічної крові. Її справжнє ім’я Гека і вона вміє змінювати подоби, зачаровувати свідомості і створювати паралельні світи, в які майже неможливо пройти. Два роки тому через обряд активації внутрішньої сили Аста потрапила в її пастку і тепер виконує роль їжі. Можливо ти не знаєш, але руді відьми навіть з мінімальним запасом енергії можуть жити до двохсот років. Але враховуючи, скільки Гека з неї п’є, Асті лишилися лічені дні. Вона вже майже мрець.

- Звідки ти це все знаєш? - погляд Каїна похмурнів з кожним сказаним словом мага. - І чому ти тільки зараз мені все це розповідаєш?

- Раніше ти був би не готовий мене вислухати, не повірив. А тепер, коли церква активізувала свою боротьбу проти магів, ти можеш сприймати мої слова як правду. Бачиш сферу на кам’яному п’єдесталі? Це всевидяче око. Воно бачить усе, в тому числі паралельні світи, але мені заборонено втручатися напряму в події, що зараз відбуваються. У вашому світі моя магія тепер блокується. Я можу лише впливати на тих, хто потрапляє в мій світ. Я хочу вам допомогти, тому що майбутнє вашого світу мені не подобається. Гадаю, тобі теж не до вподоби те, що зараз відбувається. Аста знаходиться в паралельному світі, який створила Гека. Звичайному магу чи відьмаку туди потрапити майже неможливо. Але я знаю один спосіб який може допомогти врятувати дівчину і здолати відьму. Треба трохи змінити твою природню магію, але це дуже неприємний процес. Погодишся?