Розділ тридцятий

Каїн відскочив, обернувшись назад. Чоловік виглядав чудернацько для земель, з яких вони були родом. На ньому була біла сорочка з пишними рукавами та трикутним вирізом на грудях. Шию прикрашали декілька рядів намист з різноманітними камінцями. Зверху на сорочку був одягнутий шкіряний жилет з ремінцями, на яких були закріплені метальні ножі. Штани були теж шкіряні, вільного крою. Ноги прикрашали якісні чорні чоботи зі сріблястими пряжками.

Чоловік зробив крок вперед, уважно оглядаючи Каїна.

- Що означає до пекла? - насупився хлопчик, готуючись до нападу. Чоловік нагадував йому хижу кішку, що от-от має зробити стрибок.

- Це він тебе так лякає, не переймайся, - долинув голос позаду.

Каїн знов відскочив, побачивши хлопця, що чимось був схожий на чоловіка, але значно молодший і з карими очима. В хлопця було коротке кудряве волосся чорного кольору, що трохи виблискувало на сонці. В деякі пасма були вплетені широкі бусини червоного та синього кольору. Хлопець був струнким з оголеним торсом. На ньому були лише широкі довгі штани, що нагадували шаровари, з трикутним візерунком на кінцях. Він був босим, на ногах закріплені браслети з дерев'яних бусин. Хлопець тримав в руці палицю із зав'яззю оксамитових пір'їн на верхів'ї.

- Гадаю, треба представитись. Мене звати Авл, я наймолодший брат. Четверта дитина Праматері вогню та співзасновник Ковену полум'я, - хлопець шанобливо вклонився. - З твоєю подругою зараз розмовляє Третя дитина, наша сестра Емілія. Корнелія - найстарша, скоро має підійти. Не бійся.

Каїн повернув голову в бік Асти. Перед нею стояла дівчина, на вид років шістнадцяти. Смагляве тіло прикривали жовтий чолі та сальварі - чий візерунок був ідентичний візерунку на штанах Авела. В цьому вбранні вона була дуже схожа на жінку з далекого сходу. Тонкий стан, але широкі стегна та плечі. Волосся підстрижене під каре та закручене в охайні спіралі. Її очі палахкотіли помаранчевим сяйвом, що надавало дівчині більшої незвичайності.

В один момент брати з сестрою приклали вказівний палець до скроні і щось мовчки слухали. Одночасно кивнувши, вони пішли в бік піщаних скель.

- Ходімо, познайомимо вас з новою тимчасовою оселею, - озвався Квінт, йдучи першим.

Коли Аста підійшла до Каїна, хлопець полегшено видихнув, взявши її за руку. Вони йшли мовчки, розглядаючи все довкола. За скелями, серед міцних оливкових дерев виднілися глиняні помаранчеві хати з плоскими дахами, зробленими з товстих гілок. Вікна завішані тканинами. Дверей не було, замість них теж висіли полотна. Усього стояло чотири хатини. Найменша була схожа на сарай. З неї доносилось козяче мекання. З хати, що стояла по центру з лівого боку, вийшла жінка. На вид їй було за тридцять. Темне хвилясте волосся зібране у високий хвіст. На стрункому смаглявому тілі яскраво виділялася легка пурпурова сукня, що за текстурою тканини нагадувала пелюстки фіалки. У жінки були такого ж кольору очі. Великі, виразні та підведені чорною пастою, зробленою з попелу. Жінка босоніж ступила на потріскану глиняну землю і пробурмотіла:

- Треба прикликати дощ, а то точно скоро все посохне.

- Корнеліє, ми нових учнів привели! - гукнула Емілія, підбігаючи до найстаршої сестри.

Очі жінки блиснули пурпуровим полум'ям. Вона не зводила очей з дітей, доки вони не підійшли на відстань, зручну для розмови.

- Каїне, Асто, вітаю вас в нашому Ковені. Почувайтеся вільно. Під час навчання вам ніхто не нашкодить, але майте на увазі: тренування будуть важкими та суворими. Вогонь - найважча в приборканні стихія і одна з найнебезпечніших, тому вона потребує повного контролю та внутрішнього балансу носія. Сьогодні дозволяю вам відпочити та ознайомитися з місцевістю. Завтра все розпочнемо. А зараз прошу до столу, - кивнула в знак вітання Корнелія, зайшовши до хати.

Будинок був просторим і, на диво, в ньому було досить прохолодно. Аста заплющила очі від насолоди, відчуваючи як холодок пробігається мурахами по шкірі. Каїн уважно розглядав просторе приміщення посередині якого розташовувався довгий низький стіл прямокутної форми. Здавалося, що він був зроблений з обгорілої деревини. Вона мала відтінок, що був наближений до чорного. Навколо столу були розкидані пухкі різнокольорові подушки. На одну з них сіла найстарша сестра, помахом руки запрошуючи до столу. На стінах висіли зав'язі з камінців та пір'я. В кутах висіли чудернацькі маски, схожі на голови дріад. З правого та лівого боку розташовувалися входи в інші кімнати. Теж без дверей.

- Вперше бачу, щоб в будинках не зачинялися вікна та двері, - озвучив думку Каїн, сідаючи на одну з подушок за стіл. Сидіти на підлозі було досить незвично. - Вночі ніхто не прокрадається?

- Ні, - заперечно кивнула Емілія, сідаючи біля старшої сестри. - На всій території острова поставлений бар'єр, тому окрім нас та тварин тут більше нікого немає. Пригощайтесь! Гадаю, таких морепродуктів ви ще не куштували.

І справді, Каїн з Астою вперше куштували мідій, зварених крабів, копченої, сушеної, печеної та смаженої риби. Запивали вони ці наїдки чаєм з оливкового листя, що заварювався у невеличкому глиняному чайничку з палаючим знаком посередині.

- Цей чайничок сам гріється? - спитала Аста, уважно розглядаючи посудину. Символ був у вигляді спіралі, що нагадувала форму дощової краплі.

- За допомогою магії вогню. Ти так теж зможеш, коли навчишся, - підморгнув Квінт, доливаючи ще трохи напою в майже порожні чашки. - Наїдайтеся і йдіть облаштовуватись в будиночок для гостей. Він по лівий бік, як виходите на вулицю. Ввечері сходимо на море. Подивимось як світяться деякі риби.

В будиночку було чотири кімнати. Перша була вхідною, найпросторішою. В ній зберігалися рибальські та тренувальні приладдя, а також стояв невеличкий стіл з подушками, за яким можна було їсти. Біля входу по правий бік знаходилась глиняна піч зі столом для приготування. У двох сусідніх кімнатах підлога була застелена плетеними килимами з пальмового листя. Застелені ліжка лежали на підлозі, біля кожного стояла масивна скриня для особистих речей. Аста з Каїном оселилися окремо. В останній кімнаті були дерев'яні ківши та відра. Під вікном стояло величезне глибоке корито. За вікном Аста побачила колодязь.