Розділ другий

- То що ви вирішили, малечо? - Хаос усміхався, роздивляючись групу драконів у людських подобах, що стояли навпроти нього на одній з чорних скель біля моря.

Володар теж був у подобі людини. Його постать була величава, руки складені за спиною в замок. Погляд блакитних очей проникливий, з вогниками цікавості. Густе коротке волосся кольору смоли розвивалося вітром, з ними колихалась синя мантія, що ховала броню з драконячої луски.

- Ми вирішили, що нам потрібно здобути новий досвід і ми вирушимо в той світ, - вирішила відповісти за всіх Лес. - Тільки скажи, з якого порталу можна туди потрапити?

- Він у Драгосі один і дуже добре захований. Я забороняю драконам вирушати у подібні світи, доки вони не досягнуть певного рівня. Треба розуміти усю серйозність наслідків. Ви готові застрягти там на декілька тисяч років?

Дракони з острахом переглянулись.

Лес, проковтнувши невидиму грудку в горлі, зробила крок вперед і рішуче промовила:

- Я готова.

Поряд став Аргон, узявши Лес за руку.

- Я готовий.

З іншого боку дівчину за руку взяв Бард, втішно посміхнувшись. Біля золотистого став Бад, в слід за ним рушив і Като.

- Кате, якщо ти вагаєшся, то не йди. Ти не зобов'язаний бігти за ними всіма, - звернувся до жовто-синього Хаос, помітивши страх в очах хлопця.

- Я не друг, якщо відвернуся від них через власні страхи, - обличчя синьоволосого з боягузливого змінилося на рішуче.

Володар схвально кивнув, поплескавши руками. Навколо нього та драконів засвітилося яскраво-блакитне сяйво.

- Тепер перемістимося в інше місце.

Усе навколо почало деформуватися. Горизонт над морем вигнувся в хвилясту дугу. Хмари з сонцем почало завертати в чорну прірву, що утворилася на водній поверхні. До неї затягувало і землю, на якій стояли дракони. Через деякий час пейзаж остаточно змінився і Хаос з дітлахами стояли посеред чорної пустелі. Обсидіановий пісок виблискував фіолетовим тьмяним сяйвом. В небі панувала зоряна ніч.

Володар розвів руки в сторони, подумки призиваючи тутешні вітри, що поспіхом піднімали пісок. Навколо чоловіка закружляв вихор, що утворив округлий портал. Піщинки стріляли темно-зеленими блискавками.

- Хай щастить, - коротко промовив Хаос, поглядом вказуючи на портал.

Першою вирушила Лес, перед тим промовивши батьку:

- Ми обов'язково повернемось.

Чоловік лише посміхнувся, проводжаючи поглядом й решту драконів.

Коли портал деактивувався, володар підніс до обличчя руки. На внутрішній стороні долонь світилися синім кольором заокруглені символи - ключі для запечатування порталу.

- Це був важкий вибір, - зітхнув Хаос, знову запечатуючи портал до Віалактеа.

***

Дракони вийшли в безгравітаційний космічний простір. Неподалік від них виднілась велика планета, що відрізнялась від усіх, які вони бачили. Більша її частина була вкрита водою, а суходіл був розділений на шість материків. Кожен з них мав різне забарвлення, різного розміру моря, острови. Над сушею стрімко літали хмари, що заважали детальніше роздивитися рельєфи.

В цьому світі було дуже тихо і ця тиша подобалась Лес. Розглядаючи планету, вона не помітила, як зникли хлопці, що стояли позаду неї. Замість них з'явилась сутність у сірій мантії з золотою палицею, на кінці якої кружляли кільця, утворюючи сферу. Обличчя сутності ховав своєю тінню капюшон, створюючи враження суцільної темряви замість голови.

Сутність наблизилась ближче до Лес, показуючи свою присутність. Дівчина обернулась, відчувши незнайому енергію.

- Вітаю, юна душа, - привіталась сутність, схиливши голову та приклавши чорну кістляву руку до грудей. - Я один зі стражів цього світу та провідник до матеріального виміру. Тобі знайомі наші правила?

- Так, знайомі… - відповіла Лес, оговтуючись від легкого шоку. - У мене буде питання: куди поділись мої друзі?

- У вимірі, в якому ми зараз з тобою перебуваємо, душі між собою не перетинаються. Тут не можна зустрітися. За своїх супутників можеш не переживати, їм пояснюють все інші стражі. Повернімося краще до тебе. Ця планета називається Тера і світ, що панує в ній - дуже вразливий, бо він матеріальний і все, що знаходиться в ньому - обмежене часом. Тут усе має здатність руйнуватись та помирати. З особливостей, що тобі, певно, знайомі - тут існує магія, яка здобувається протягом життя. При народженні її не отримують. З кожним новим рівнем її буде все менше, але вона існуватиме.

- Розкажіть, з чого складається цикл душі та з чого він починається?

- Він складається з трьох етапів. Перший етап: життя рослини. І не смійся! Усе набагато серйозніше, ніж тобі здається! Другий етап: життя тварини. Третій етап: життя людини. Подробиці про кожен з етапів розповідати не буду. Ти сама маєш зрозуміти та відчути усі тонкощі. Стать, вид живої істоти обираєш сама. І візьми на примітку те, що ти нічого не будеш пам'ятати. Коли проживеш одне з життів першого етапу, ми знову зустрінемось.

Страж підняв палицю, що засвітилась білим сяйвом і Лес затягло у магічну воронку. Вона перенесла дівчину на планету. Душа Лес втілилась у кульбабку.

Світ тепер відчувався зовсім по-іншому. У рослин немає очей, але вони можуть бачити енергетичні поля, аури, вловлювати магнітні коливання та зберігати пам’ять, що подає через корені земля.

Щось велике, яскраво-жовте підійшло до кульбабки і простягло руку.

- Югане, не чіпай квіточку! - почувся жіночий голос поблизу.

Поряд з жовтим силуетом з'явився помаранчевий. Більший в розмірах.

- Мамо, я хочу погратися з кульбабкою. Подивись яка вона гарна! - відповів хлопчик зі світлим кучерявим волоссячком у довгій льняній сорочці. Його очі випромінювали цікавість.

- Якщо ти її зірвеш - вона загине, - пояснила кароока жінка з довгим каштановим волоссям, що було заплетене в косу. На ній була червона сорочка, підперезана білим фартухом.