- Скажи, тату, у Всесвіті існує світ ну… не такий примітивний, як інші, в якому ти не знаєш чого очікувати? - запитала одного разу Лес, сидячи з Хаосом на одній зі скель під час заходу сонця. Перед ними простягався краєвид зі звивистою річкою та широким полем. Вітер колихав високу жовто-зелену траву. В небі повільно пливли пурпурові хмари.
Темний бог посміхнувся, мовчки згадуючи всі світи, в яких бував.
- Гадаю, що є, - не забарився з відповіддю Хаос, - але в ньому дуже багато обмежень. Той світ вважається одним з найважкіших в усьому Всесвіті.
- І що це за світ?
- Він має назву Віалактеа. Перед тим, як до нього потрапити ти складаєш угоду з вартовими того світу, погоджуючись на їхні умови, а потім обираєш собі місце і родину, де ти хочеш народитися, і життя, яке хочеш прожити…
- І що ж тут непередбачуваного? - скептично звела надбровні дуги зелений дракон.
- Я ще не договорив! - невдоволено зазначив Хаос. - Обравши родину, життя та місце, ти фізично народжуєшся і стаєш дуже вразливою. Тобі стирають пам'ять про попередні життя і про те, ким ти є насправді. І лише в ході розвитку ти можеш частково здобути пам'ять. Деякі можуть згадати повністю, але зазвичай вони до цього моменту не доживають.
- Невже в цього світу немає володаря? І хто ці вартові?
- Тим світом не володіє ніхто. Він є творінням Творця, але умови там диктує система, яку створюють вартові. Вони ставлять обмеження, перешкоди, програмують істот, які називаються людьми, і ламають тих, хто приходить здобути досвід. Зламаєшся - змусять заново проходити весь цикл життя: від камінця чи рослинки до життя людини. І так до тих пір, поки ти не досягнеш того, що поставила собі за мету до того, як народитись.
- А магією в цьому світі можна користуватися?
- Можна, але в обмеженій кількості і не всюди. З часом вона взагалі буде заборонена. Система буде ставити такі рамки, за які буде дуже важко вийти.
- Звучить як виклик, - улесливо посміхнулась Лес, проводжаючи поглядом червоне сонце, що сховалося за обрієм.
- Питання в іншому: чи готова ти його прийняти? - серйозним тоном зазначив Хаос, спостерігаючи як швидко самовдоволений вираз обличчя доньки змінюється на задумливий, з ноткою стурбованості.