Частина 7

 Ранок неділі. Знову. Але тепер в сусідній кімнаті спав Айт. Вона знову пригадала недавні події і серце стиснулося від думки про бабцю. Намагаючись заспокоїти себе тим, що поруч з нею Тетянка, Богдан, та й кіт з козою також, вона встала, одяглась і змусила себе думати про приємні речі. Наприклад, про дракона, який зараз поруч . Весь цей час він її прямо на руках носив! Видно переживає, що вона передумає і повернеться додому, при цій думці Ірка хмикнула, милуючись пейзажем, який знаходився у неї за вікном.

 Ось чується обережний стук в двері.

-Заходь.

-Добрий ранок!

-Добрий,-посміхнулась вона йому.

-Як спалось моєму найдорожчому скарбу?

-Добре, а тобі?-звично відповіла вона.

-Якщо ти поруч, то світ стає прекрасним!-з самим невинним виглядом відповів Айт.

-Чого це тебе так на красиві слова потягло?-хихикнула Ірка.

-Тому що я тебе дуже люблю,-з тим самим виразом заявив він.

Тут відьма не витримала і розсміялась.

-Не смійся! Я цілком серйозно.

-Добре, добре!

-Пішли снідати, а далі підемо гуляти, я вже все запланував.

-Інтригує…

⃰  ⃰  ⃰

 Єлизавета Григорівна вже випила стільки склянок заспокійливого, що збилася з ліку. Вона злилася на внучку і водночас розуміла, що, скоріш за все, вчинила б так само. Зрештою, вони дуже схожі.

 Як тільки ненормальна парочка зникла, Єлизавета відразу ж викликала богатирів, ментівського вовкулаку і Таню. Остання тепер не покидала її саму. А богатирі з вовкулаками відразу ж відправились на пошуки. Через пару годин, а, здавалося що пару років, мент написав, що літак, яким вони полетіли, вже знайдено. Тепер залишалось вирішити, хто полетить за ними. Таня пропонувала поговорити з втікачами через дзеркало, щоб домовитися про зустріч.

 Світловолосу відьму долали суперечливі почуття. Були думки про те, щоб перейти до них через дзеркало, одружити і зв’язати клятвою шлюбу за кордоном, потім влаштувати нормальне весілля тут. Але Єлизавета Григорівна так вміло переконувала її в тому, що разом вони бути не можуть, що Тетянка не могла з нею не погодитись. Але відьомське чуття волало, що їх розлучати не можна! Дарована хотіла вити від відчаю!

 Богдан також не знав що робити…

⃰  ⃰  ⃰

 Ввечері Ірка з Айтом повернулися до готелю втомлені, але задоволені. Відьма зробила всі вечірні процедури і вирішила випити чаю перед сном. Всівшись перед вікном, вона почала розглядати нічне місто. Спогади про дім знову поглинули її. Раптом колечко, яке їй дала Танька в обмін на таке саме, спалахнуло яскравим зеленим сяйвом, розсипаючи іскри. Ірка підскочила з крісла і замахала рукою. Потім, зрозумівши, як це по-дурному виглядає, ляснула себе по лобу іншою кінцівкою, тобто іншою рукою. Вона знову сіла і описала у повітрі перед собою коло рукою з колечком. В повітрі утворилося палаючий зеленим вогнем ореол, в якому з’явилося лице Таньки.

-Ірко!

-Привіт!

-Як ви там?

-Краще скажи, як бабця?

Світловолоса відьма відразу посмутніла.

-Погано.

Серце Ірки стиснулося від болю. Вона знала, що так буде, але інакше вчинити не могла. Танька побачила стан подруги тож відразу перейшла до справи:

-Так, а ну не розкисай! Зараз нам треба вирішити, що робити далі.

-Не знаю я, що робити! В Айта начебто є якісь плани, але зі мною він ними поки-що не ділиться. До речі, ти ж там сама?

-Звісно! Але тут усі верещать, що вас треба знайти і посадити під домашній арест якомога далі один від одного.

-А ти що думаєш?

Дарована раптом неспокійно смикнулась, але почала:

-Відьма має слухатись свого чуття, правильно?

-Завжди,-рішуче відрубала Ірка, готуючись до невтішної відповіді.

-Хоч це і суперечить правилам і законам, я вважаю, що ви маєте бути разом, якщо так цього прагнете.

-Танько, ти просто супер!-радісно скрикнула напівбогиня.

-Я знаю,-в своїй манері відповіла дарована.

-В такому разі…

-…вас треба одружити там і зв’язати клятвою.

Відьми засміялися, радіючи, що їхні думки зійшлися.

-Коротше, Ірко, слухай, що я вигадала.

Тетянка розповіла подрузі про свій задум з двома весіллями для їхньої з Айтом пари, який влаштував вимогливу відьму-хазяйку.

⃰  ⃰  ⃰

 Цієї ночі Ірка нарешті спала спокійно. Лише одна думка тривожила її: чи погодиться на цей план Айт?