Частина 5

 В Кам’янці-Подільському справді з’явилося багато нечисті. За чутками, ще й сильний упир, від якого вже постраждало кілька людей. Принаймні, сліди були явно упирячі, хоча його самого ніхто не бачив… Наддніпрянських гостей швидко ввели в курс справи, але Тані здавалося, що місцеві явно щось не договорюють… Проте вона старалася не показувати нікому своїх підозр.

⃰  ⃰  ⃰

 Тетянка, Ірка і ще пару відьом відправилися на бійку з нечистю. Вона мала відбутися біля ресторану «Під брамою», адже саме звідти надійшов сигнал. Відьма-графиня ностальгічно посміхнулася, згадавши події, пов’язані з цим рестораном, водночас здивувавшись такому неочікуваному місцю. Всередині явно кипіла робота, а поруч не було нікого, хоч трохи схожого на агресивну нечисть.

 Коли відьми наблизились, з дверей вийшов… Богдан! У Тетянка завмерла… Ірка, здавалося, не була здивована побачити здухача і дракона, який саме також вийшов з ресторану. Богдан став перед світловолосою відьмою на коліно.

-Тетянко, я люблю тебе з того часу, як Ірка сказала що ми заручені, коли на магічному квесті ми втратили пам’ять і буду любити до кінця свого життя… Ти вийдеш за мене?

Хвилину відьма стояла в ступорі, потім посміхнулася і врешті відповіла:

-Так, хто ж тебе ще витерпить?

Далі поцілунки, обійми, посмішки… Айт весь цей час спостерігав за Іркою, але вона не помітила цього погляду

⃰  ⃰  ⃰

 Далі компанія святкувала подію. Танька не могла повірити, що в неї під носом провернули таку операцію. Вона випитувала все до найменшої деталі!

-То що ж ви поїхали сюди без нічого?

-Бездонна торбина.

-А як ми вас не помітили на пероні в Хмельницькому?

-Ми пропустили весь вагон вперед нас, до того ж ви відразу пішли, а в Кам’янець ми приїхали наступним автобусом.

-Ага, точно, а…

-Тетянко, досить нас допитувати!

-Добре, добре, мені просто цікаво!

-Цікаво їй, ти мені краще скажи: коли мені чекати племінників?

-ІРКО!-вигукнули одночасно два сердиті голоси.

-Вже дев’ятнадцять років я Ірка, далі буду для декого тьотя Іра, подруга батьків.

-ІРКО!

-Та все-все не треба мені тут репетувати,-Ірка іноді вміла так нарікати, що всі її знайомі сміялися з неї, а сама відьма старанно втримувала сердиту міну, але це їй ніколи не вдавалося, як і зараз.