Частина 1

 Ранок неділі. Привітне літнє сонечко пробивається крізь напівпрозорі фіранки і розкидає кімнатою веселі зайчики. Один із таких зайчиків вперто намагався розбудити мирно сплячу власницю спальні. Та ось смарагдові очі розкрилися і обвели кімнату сонним поглядом. Раптом Ірка аж підскочила на ліжку і її сонливість як рукою зняло, адже сьогодні той самий день! Сьогодні рівно шість років з дня перемоги над Прикутим! Сьогодні має прилетіти Айт…

 Ірка вирішила бути красивою і ненав’язливо показати, як вона чекала свого дракона.

 Чомусь їй схотілося натяку на свою стару бальну сукню від павучих з Торжища в сьогоднішньому образі. Тому вона вибрала ще зовсім новеньку: зелену, довжиною по коліно з витонченим золотим візерунком на рукавах і поясі. Волосся відьма залишила розпущеним, лише заколола елегантною золотистою шпилькою у вигляді гілочки з листочками. Довершив образ, звичайно, платиновий кулон у вигляді сріблястого дракончика з сапфіровими очима.

 Ірка покрутилася біля дзеркала і задоволено кивнула своєму відображенню, Айт точно оцінить, хоч і не покаже цього, гад літаючий. Це жартівливе звернення викликало в відьми-хазяйки усмішку.

⃰  ⃰  ⃰

 Уже зі сходів Ірка почула бабусине нарікання на кота Мака. «Видно знову сметана зі столу зникла» - промайнуло в голові. Дівчина обвела передпокій прискіпливим поглядом: він, як і весь будинок, сяяв чистотою. Весь тиждень Ірка посилено прибирала. Інтер’єр тепер був таким несхожим на той, що був шість років тому, адже як тільки бабуся з онукою повернулися з подорожі, у всьому будинку був зроблений розкішний ремонт. При згадці про Шотландію і в особливості прогулянку в горах з Аґнусом – простим шотландським хлопцем, губи мимоволі розтягнулися в посмішці.

-Доброго ранку, Яринко, а куди це ти так вирядилася?- з прихованою усмішкою спитала бабця, хоча добре знала відповідь.

-Сьогодні дуже важливий день.

Раптом Єлизавета Григорівна посерйознішала.

-Яринко, прошу тебе, не забувай, хто він, а в особливості, хто його мати і її відношення до тебе, хай там як вона себе веде. Табіті зробить все, щоб шкуру ти не отримала і я її підтримую! Він правда неможлива для тебе пара… Не треба так не мене дивитись, я ще тобі ще живою знадоблюсь!- через секунду додала вона.

Ірка лише насупилася і відвернулася, все таки, бабусині слова зачепили її. Ні не те щоб вона хотіла шкуру, але все-таки, як би не було це невигідно для відьми-хазяйки, Айта вона любила всім серцем ось уже шість з половиною років і здригалася лише від думки, що може його втратити хоч і розуміла, що навряд чи їм дозволять бути разом …

-Яринко, не ображайся на мене, я просто хочу вберегти тебе…

«Від кого, від Айта?!» крутилося на язику, але замість цього вона сказала:

-Я розумію…

Єлизавета лише сумно посміхнулася. Вона добре розуміла Ірку, але ніколи не зізнається, що була такою ж, відчайдушно закоханою в кого не слід…

⃰  ⃰  ⃰

 В Покоях води Айтварас Жалтис Чанг  Тун Мі Лун, Великий Дракон Вод на ходу віддавав останні розпорядження Шену і готувався до переходу. Після Шотландії вони з Іркою бачилися лише в снах і тому Айт так сильно чекав цієї зустрічі…

 Тільки-но він хотів ступити в портал в двері кабінету постукали.

-Так,-невдоволено дозволив ввійти Айт

-Владичиця-мати, Табіті Змієнога негайно викликає Великого Дракона Вод!- відрапортував молодий водний Лун- любитель страшних історій

-Зараз іду-спокійно відповів цей самий Великий, хоча в душі бушував шторм: видно матінка, хай буде вона зацікавлена у власних справах так, як у чужих, невдоволена тим, що її син знову летить до своєї відьми. Що ж, побачимо, чи вдасться їй втримати його?

⃰  ⃰  ⃰

 В офісі відьми-хазяйки наступила обідня перерва. Ірка сиділа в кафе за одним столиком з Тетянкою і меланхолійно розмішувала цукор в чашці. Сьогодні вона цілий день чекала дива, чекала і сама на себе сердилася, вона відьма-хазяйка, а не якась принцеса! Айт не вискочить з-за рогу з букетом незабудок! Та й взагалі, він Великий Дракон Вод- в нього і крім неї купа роботи, тому вона буде просто чекати, а доки чекає, буде працювати, адже в неї, між іншим, також є робота! Тому вона посміхнулася і бадьоро спитала:

-Як там у вас з Богданом?

Тетянка чомусь відразу насупилася:

-Дивний він якийсь: ходить замкнутий, напружений, коли спитаю, то відмовчується, все добре мовляв. В мене таке враження що він хоче щось мені сказати, але не наважується,- вона раптом схлипнула- а якщо він хоче мене покинути?!

-Танько, як ти можеш так казати? Та по ньому відразу видно, як він тебе любить! Він же не гад лускатий, якого ти фіг зрозумієш! Не накручуй себе на рівному місці! Може він тобі якийсь приємний сюрприз готує? Я спробую щось дізнатись, але впевнена: він тебе любить і нізащо не покине!

-Ти правда така впевнена?

-Звичайно!

-Знаєш, так цікаво дивитися, як ти Айта гадом лускатим обзиваєш- вона раптом хихикнула, а Ірка з усієї сили тримала серйозно-впевнену міну.

-А мені завжди цікаво дивитися на те, як Богдан не зводить з тебе закоханого погляду, доки ти не бачиш,- лукаво підморгнула напівбогиня подрузі, яка відразу почервоніла і посміхнулася, але змовчала.

Ірка ж була щаслива, що змогла підняти їй настрій і переконати у вірності Богдана. Але все-таки цікаво, що ж він задумав… Треба в нього вивідати, може, відьмина допомога йому знадобиться?

⃰  ⃰  ⃰

 На зборах Мати-Владичиця відправила Айтвараса Жалтиса зі «стоголовим драконом» на терміновий огляд деяких територій Ірію, хоча в цьому не було нагальної потреби. Він понад силу зберіг спокійний вираз обличчя, матінка, хай буде її хвіст таким же нескінченним, як і її впертість, все-таки знайшла привід затримати його на цілий день! Ще йому було соромно перед Іркою- адже він обіцяв, що сьогодні прибуде…