Розділ 28

Не встигли всі вмоститися за стіл, як королева Рісанда почала розповідати про цьогорічну концепцію балу. Таку собі елегантну квітковизну, як би її охарактеризувала ваша невтомна спостерігачка. Юна принцеса ж мала трішки інший погляд на плани королеви.

— Яке занудство, — схилила вона голову, аж трішки сповзаючи під стіл та ненароком зачепила сукню Каявіни, змушуючи дівчину стрепенутися.

Зізнатися по правді, то всі ці слова наша міс шукачка проблем сприймала абсолютно так само, як і Вессанія. Ну нащо Каявіні всі ці розкоші й блюзнірство? Подайте їй групу музикантів-драконів і вона стрибатиме від щастя. А це… Ну запхніть такий бал собі…кхм…до свого чарівного місця. Наша паняночка геть була не в захваті, що їй доведеться побувати на такому занудстві.

Але що більше не подобалося Каявіні, то це те, що хтось копирсався в її чарівній сукні, яку та встигла полюбити не на жарт. І хай би тільки ця незграбна нога, а точніше — чиєсь нахабне копито — зробило в ньому дірку! Ох, наша людеса мала багаті й криваві плани стосовно того, що збиралася з нею зробити. І за чисто випадковим збігом її погляд впав прямісінько на нещасного Аркадса, що досі собі червонів, потупившись поглядом в апетитне запечене курча.

— Це бал повинен стати вишенькою сезону. Таким собі початком нового життя, як квіти, що розквітають навесні, — королева Рісанда продовжувала змальовувати концепцію дійства, що мав відбутися вже незабаром. — І я сподіваюся, що з такою чудовою дизайнерською підтримкою ми дійсно піднімемося на новий рівень. Скажімо так, візьмемо найвищу ноту в хроніках світського життя!

— Аааа! — не те щоб закричав, а радше запищав Аркадс, схиляючись до столу, під яким обіймав свою ногу, по якій добряче встигла проїхатися Каявіна.

— Дуже дякую за підтримку, але не обов’язково потрібно було це демонструвати, — люб’язно посміхнулася королева до пана лікаря, що на кілька хвилин встиг забути, що майже миттєво може забрати цей весь біль магією та втратив контроль.

— Ну що ви — мій друг любить піднести гарну ідею, — покосився на Аркадса Санел, сиплючи блискавки очима, хоч на його вустах читалася не менш люб’язна, ніж в королеви Рісанди посмішка. — Просто робить це в свій вкрай особливий спосіб.

— Деколи він навіть трішки шокує, — додала дещо гнівно Каявіна, що досі не могла відпустити зневагу до своєї улюбленої сукні.

Сам Аркадс вирішив за краще змовчати, ментально начакловуючи собі самому трішки заспокійливого й знеболюючого. Чи зрозумів же він, хто по ньому так гарненько приклався? Та в першу ж секунду! І він дійсно не міг зрозуміти, за що вважай подруга це зробила? Невже вона ревнує?

Аркадс миттю підвів голову від апетитної курочки та поглянув прямісінько на дівчину, що сиділа навпроти. Людеса в цей момент була чарівна. Навіть, як ваша абсолютно правдива спостерігачка, не побоюся цього — Каявіна була не менш апетитна, ніж та курочка. Чарівна у всій своїй красі. Злегка набурмосені губки ще більше виділялися своєю багряністю на фоні злегка почервонілих щічок та білосніжної шиї. Стривожені вії, металися туди-сюди, як чайки, що вишукували здобич. Ідеально окреслені сукнею груди, злегка підіймалися, хоч і робили це досить часто, видаючи знервованість дівчини.

Так, Каявіна явно злилася. І судячи з того, як часто вона кидала ніби момовільні погляди на Аркадса — він не міг не зрозуміти, хто так гарно вмазав йому під столом. Та й не міг не відмітити, наскільки ж вправним був удар. Але невже вона дійсно ревнує? Та й до кого? Венсанії чи що? Він же просто кинув кілька поглядів на принцесу. Все, нічого більше. Невже їй вистачило й цього?

— Санеле, що ви вже там собі з нареченою надумали? Ви що вже затіяли якусь гру?  — не втримався Аркадс і звернувся до друга по улюбленому своєму зв’язку — ментальному містку драконів.

— Це я маю запитувати, що це в нас був за писк. Але ж я мовчу! Давай потім, — Санел покосився на друга так, ніби подвоюючи весь той гнів, що несла в своєму погляді Каявіна.

— Та яке потім? Мені твоя наречена зробила боляче, розумієш? Не можна так просто розкидатися… — Аркадс хотів додати однісіньке слово – «ударами», але трішки не встиг.

— Дозвольте мені промовити кілька слів, — раптом підвелася королева Рісанда й поглянула прямісінько на лікаря Уірмо. — Перш за все — ми з донькою також дракони й чуємо вашу цікаву розмову, тож якщо це таємниця — обмежте зв’язок. А по-друге, якщо ви, Санеле, маєте що розповісти про ваші стосунки з Каявіною, то розкажіть, прошу. Я не хочу, щоб між нами було непорозумінь й через якісь наші хибні висновки ви мали щось грати чи вдавати. Будь ласка, будьте собою

— Я… — видав дракон, поглядаючи по черзі на всіх присутніх і зупиняючись на Каявіні.

Здавалося, ніби він шукав поради у її очах. А дівчина ж так і продовжувала розгублено сидіти, бо гадки не мала, про який ментальний зв’язок іде мова.